Job 27
1 And Job again took up his discourse, and said,
І Йов далі вів мову свою та й казав:
2 As God lives, who has taken away my right, and the Almighty, who has vexed my soul.
„ Як живий Бог, — відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогу́тній,
3 (For my life is yet whole in me. And the spirit of God is in my nostrils.)
і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ні́здрях моїх, —
4 Surely my lips shall not speak unrighteousness, nor shall my tongue utter deceit.
неправди уста́ мої не говори́тимуть, а язик мій не скаже ома́ни!
5 Far be it from me that I should justify you. Till I die I will not put away my integrity from me.
Борони мене, Боже, призна́ти вас за справедливих! Доки я не помру́, своєї невинности я не відкину від себе, —
6 I hold fast my righteousness, and will not let it go. My heart shall not reproach me so long as I live.
за свою справедливість тримаюся міцно, — й її не пущу́, моє серце не буде ганьби́ти ні о́дного з днів моїх, —
7 Let my enemy be as the wicked, and let him who rises up against me be as the unrighteous.
нехай буде мій ворог — немов той безбожник, а хто повстає проти мене — як кривдник!
8 For what is the hope of the profane, though he gets him gain, when God takes away his soul?
Яка ж бо наді́я лукавому, коли відірве́, коли ві́зьме Бог душу його?
9 Will God hear his cry when trouble comes upon him?
Чи Бог ви́слухає його крик, коли при́йде на нього нещастя?
10 Will he delight himself in the Almighty, and call upon God at all times?
Чи буде втіша́тися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного ча́су?
11 I will teach you concerning the hand of God. That which is with the Almighty I will not conceal.
Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього — я не сховаю, —
12 Behold, all ye yourselves have seen it. Why then have ye become altogether vain?
таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісені́тниці пле́щете?
13 This is the portion of a wicked man with God, and the heritage of oppressors, which they receive from the Almighty.
Така доля люди́ни безбожної, це спа́дщина насильників, що отри́мають від Всемогутнього:
14 If his sons be multiplied, it is for the sword. And his offspring shall not be satisfied with bread.
Як розмно́жаться діти його — то хіба для меча, а наща́дки його не наси́тяться хлібом!
15 Those who remain of him shall be buried in death, and his widows shall make no lamentation.
Позосталих по нім морови́ця сховає, і вдовиці його не заплачуть...
16 Though he heaps up silver as the dust, and prepares raiment as the clay,
Якщо накопи́чить він срібла, немо́в того по́роху, і наготу́є одежі, як глини,
17 he may prepare it, but the just shall put it on, and the innocent shall divide the silver.
то він наготу́є, а праведний вдягне, а срі́бло невинний поділить.
18 He builds his house as the moth, and as a booth which the keeper makes.
Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня́,
19 He lies down rich, but he shall not be gathered to his fathers. He opens his eyes, and he is not.
він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє — й немає його.
20 Terrors overtake him like waters. A tempest steals him away in the night.
Страхі́ття дося́гнуть його, мов вода, вночі буря укра́де його,
21 The east wind carries him away, and he departs, and it sweeps him out of his place.
східній вітер його понесе́ — і мине́ться, і бурею схо́пить його з його місця...
22 For God shall hurl at him, and not spare. He would gladly flee out of his hand.
Оце все Він кине на нього, — і не змилосе́рдиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!
23 Men shall clap their hands at him, and shall hiss him out of his place.
Своїми доло́нями спле́сне над ним, і сви́сне над ним з свого місця.
