Job 19
1 Then Job answered, and said,
А Йов відповів та й сказав:
2 How long will ye vex my soul, and break me in pieces with words?
„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?
3 These ten times ye have reproached me. Ye are not ashamed that ye deal hardly with me.
Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!
4 And be it indeed that I have erred, my error remains with myself.
Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.
5 If indeed ye will magnify yourselves against me, and plead against me my reproach,
Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?
6 know now that God has subverted me, and has encompassed me with his net.
Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!
7 Behold, I cry out of wrong, but I am not heard. I cry for help, but there is no justice.
Ось „ґвалт!“я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!
8 He has walled up my way that I cannot pass, and has set darkness in my paths.
Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!
9 He has stripped me of my glory, and taken the crown from my head.
Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!
10 He has broken me down on every side, and I am gone. And he has plucked up my hope like a tree.
Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.
11 He has also kindled his wrath against me. And he considers me to him as his adversaries.
І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:
12 His troops come on together, and cast up their way against me, and encamp round about my tent.
полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.
13 He has put my brothers far from me, and my acquaintances are wholly estranged from me.
Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,
14 My kinsfolk have failed, and my familiar friends have forgotten me.
мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.
15 Those who dwell in my house, and my maids, reckon me for a stranger; I am an alien in their sight.
Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.
16 I call to my servant, and he gives me no answer. I entreat him with my mouth.
Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.
17 My breath is strange to my wife, and my supplication to the sons of my own mother.
Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.
18 Even young children despise me. If I arise, they speak against me.
Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.
19 All my familiar friends abhor me, and those whom I loved are turned against me.
Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.
20 My bone cleaves to my skin and to my flesh, and I have escaped with the skin of my teeth.
До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.
21 Have pity upon me, have pity upon me, O ye my friends, for the hand of God has touched me.
Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!
22 Why do ye persecute me as God, and are not satisfied with my flesh?
Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?
23 O that my words were now written! O that they were inscribed in a book,
О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,
24 that they were engraved in the rock forever with an iron pen and lead!
коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!
25 But as for me I know that my Redeemer lives, and at last he will stand up upon the earth.
Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху
26 And after my skin, this body, is destroyed, then outside my flesh I shall see God,
цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,
27 whom I, even I, shall see on my side, and my eyes shall behold, and not as a stranger. My heart is consumed within me.
сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!
28 If ye say, How we will persecute him! And that the root of the matter is found in me,
Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“
29 be ye afraid of the sword. For wrath brings the punishments of the sword, that ye may know there is a judgment.
то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“
