Psalmen 77
1 Voor muziekbegeleiding; voor Jedoetoen. Een psalm van Asaf. Luide roep ik tot Jahweh; Luide tot God, opdat Hij mij hore!
Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.
2 Overdag zoek ik in mijn benauwdheid den Heer, ‘s Nachts strekken mijn handen zich uit, onvermoeid.
У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.
3 Mijn ziel weigert troost: denk ik aan God, ik moet kreunen; Peins ik na, mijn geest is verslagen.
Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)
4 Ik kan mijn ogen niet sluiten, En van onrust niet spreken.
Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.
5 Ik denk aan de oude dagen terug, En herinner me weer de vroegere jaren;
Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.
6 Ik lig er ‘s nachts over te peinzen, Te klagen, en in mijn gedachten te tobben.
Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:
7 Zou de Heer dan voor altijd verstoten, En nooit genadig meer zijn;
Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?
8 Zou zijn liefde voorgoed zijn verdwenen, Zijn belofte verbroken, die Hij deed van geslacht tot geslacht;
Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?
9 Zou God zijn vergeten, Zich te ontfermen, Of in zijn toorn zijn hart hebben gesloten?
Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)
10 Maar ik sprak: Neen, dìt werp ik ver van mij af, Dat de hand van den Allerhoogste veranderd zou zijn!
Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».
11 Ik dacht dus aan uw daden, o Jahweh, Dacht terug aan uw vroegere wonderen;
Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.
12 Peinsde over al uw werken, Overwoog, wat door U is verricht.
Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.
13 Ja, uw weg was heilig, o God; Welke God was ontzaglijk als Jahweh!
Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?
14 Gij waart de God, die wonderen wrochtte, En uw macht aan de heidenen toonde!
Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.
15 Gij hebt door uw arm uw volk verlost, De zonen van Jakob en Josef!
Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)
16 De wateren zagen U, o God, De wateren zagen U en beefden, Zelfs de zeeën begonnen te rillen;
Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.
17 De wolken goten stromen neer, Het zwerk daverde en dreunde, Langs alle kant vlogen uw schichten rond.
Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.
18 Uw donder kraakte en rolde, Uw bliksems verlichtten de wereld, De aarde rilde en beefde!
Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.
19 Uw weg liep midden door de zee, Uw pad door onstuimige wateren; Toch bleven uw sporen onzichtbaar!
Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.
20 Zo hebt Gij uw volk als schapen geleid, Door de hand van Moses en Aäron!
Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.
