Salme 73
1 En Salme af Asaf. Visselig, god er Gud mod Israel; mod dem, der er rene af Hjertet!
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Mine Fødder var nær ved at snuble, mine Skridt var lige ved at glide;
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 thi over Daarerne græmmed jeg mig, jeg saa, at det gik de gudløse vel;
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 thi de kender ikke til Kvaler, deres Livskraft er frisk og sund;
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 de kender ikke til menneskelig Nød, de plages ikke som andre.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Derfor har de Hovmod til Halssmykke, Vold er Kappen, de svøber sig i.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Deres Brøde udgaar af deres Indre, Hjertets Tanker bryder igennem.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 I det dybe taler de ondt, i det høje fører de Urettens Tale,
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 de løfter Munden mod Himlen, Tungen farer om paa Jorden.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 (Derfor vender mit Folk sig hid og drikker Vand i fulde Drag.)
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 De siger: »Hvor skulde Gud vel vide det, skulde den Højeste kende dertil?«
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Se, det er de gudløses Kaar, altid i Tryghed, voksende Velstand!
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 Forgæves holdt jeg mit Hjerte rent og tvætted mine Hænder i Uskyld,
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 jeg plagedes Dagen igennem, blev revset paa ny hver Morgen!
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Men jeg tænkte: »Taler jeg saa, se, da er jeg troløs imod dine Sønners Slægt.«
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Saa grunded jeg paa at forstaa det, møjsommeligt var det i mine Øjne,
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 Til jeg kom ind i Guds Helligdomme, skønned, hvordan deres Endeligt bliver:
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Du sætter dem jo paa glatte Steder, i Undergang styrter du dem.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Hvor brat de dog lægges øde, gaar under, det ender med Rædsel!
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 De er som en Drøm, naar man vaagner, man vaagner og regner sit Syn for intet.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Saa længe mit Hjerte var bittert og det nagede i mine Nyrer,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 var jeg et Dyr og fattede intet, jeg var for dig som Kvæg.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Dog bliver jeg altid hos dig, du holder mig fast om min højre;
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 du leder mig med dit Raad og tager mig siden bort i Herlighed.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Hvem har jeg i Himlen? Og har jeg blot dig, da attraar jeg intet paa Jorden!
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Lad kun mit Kød og mit Hjerte vansmægte, Gud er mit Hjertes Klippe, min Del for evigt.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Thi de, der fjerner sig fra dig, gaar under, du udsletter hver, som er dig utro.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Men at leve Gud nær er min Lykke, min Lid har jeg sat til den Herre HERREN, at jeg kan vidne om alle dine Gerninger.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
