Salme 106
1 Halleluja! Lov HERREN, thi han er god, thi hans Miskundhed varer evindelig!
Алілуя! Славте Господа, бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!
2 Hvo kan opregne HERRENS vældige Gerninger, finde Ord til at kundgøre al hans Pris?
Хто може виразити словами могутність Господа й сповістити всю хвалу Його?
3 Salige de, der holder paa Ret, som altid øver Retfærdighed!
Блаженні ті, хто стереже правосуддя, хто справедливо діє повсякчасно!
4 Husk os, HERRE, naar dit Folk finder Naade, lad os faa godt af din Frelse,
Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу, з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,
5 at vi maa se dine Udvalgtes Lykke, glæde os ved dit Folks Glæde og med din Arvelod prise vor Lykke!
щоб [міг я] побачити добробут обраних Тобою, радіти радістю за народ Твій, похвалитися разом зі спадком Твоїм.
6 Vi syndede som vore Fædre, handlede ilde og gudløst.
Згрішили ми, як і предки наші, вчинили беззаконно, діяли нечестиво.
7 Vore Fædre i Ægypten ænsede ej dine Undere, kom ikke din store Miskundhed i Hu, stod den Højeste imod ved det røde Hav.
Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес, не пам’ятали величі милості Твоєї, але збунтувалися біля моря, моря Червоного.
8 Dog frelste han dem for sit Navns Skyld, for at gøre sin Vælde kendt;
Та Він все ж врятував їх заради Свого імені, щоб виявити Свою могутність.
9 han trued det røde Hav, og det tørrede ud, han førte dem gennem Dybet som gennem en Ørk;
Пригрозив Він морю Червоному, і висохло воно, і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.
10 han fried dem af deres Avindsmænds Haand og udløste dem fra Fjendens Haand;
І врятував їх від руки ненависника, визволив від руки ворога.
11 Vandet skjulte dem, som trængte dem, ikke een blev tilbage af dem;
Покрили води супротивників їхніх – жоден з них не лишився [живим].
12 da troede de paa hans Ord og kvad en Sang til hans Pris.
Тоді повірили вони словам Його й заспівали Йому хвалу.
13 Men de glemte snart hans Gerninger, biede ej paa hans Raad;
Та швидко забули Його діяння, не чекали на пораду від Нього.
14 de grebes af Attraa i Ørkenen, i Ødemarken fristed de Gud;
Запалали пристрастю в пустелі й випробовували Бога в дикій землі.
15 saa gav han dem det, de kræved, og sendte dem Lede i Sjælen.
Тоді Він задовольнив прохання їхнє, але послав виснаження їхнім душам.
16 De bar Avind mod Moses i Lejren, mod Aron, HERRENS hellige;
Та вони позаздрили Мойсею у стані й Аарону, святому Господа.
17 Jorden aabned sig, slugte Datan, lukked sig over Abirams Flok;
Відкрилася земля, і поглинула Датана, і накрила все зборище Авірама.
18 Ilden rasede i deres Flok, Luen brændte de gudløse op.
Запалав вогонь серед їхнього зборища, полум’я пожерло нечестивих.
19 De laved en Kalv ved Horeb og tilbad det støbte Billed;
Вони зробили теля на Хориві й вклонилися істукану, вилитому з металу,
20 de bytted deres Herlighed bort for et Billed af en Okse, hvis Føde er Græs;
проміняли Славу свою на зображення бика, що їсть траву.
21 de glemte Gud, deres Frelser, som øvede store Ting i Ægypten,
Забули Бога, Рятівника свого, Що звершив великі діяння в Єгипті,
22 Undere i Kamiternes Land, frygtelige Ting ved det røde Hav.
чудеса в землі Хамовій, дії страшні на морі Червоному.
23 Da tænkte han paa at udrydde dem, men Moses, hans udvalgte Mand, stilled sig i Gabet for hans Aasyn for at hindre, at hans Vrede lagde øde.
Він наказав би знищити їх, якби Мойсей, обранець Його, не став перед Ним у проломі, щоб відвернути гнів Його, аби Він не погубив [їх].
24 De vraged det yndige Land og troede ikke hans Ord,
І знехтували вони Землею Бажаною, не повірили Його слову,
25 men knurrede i deres Telte og hørte ikke paa HERREN;
і ремствували в шатрах своїх, і не слухали голосу Господа.
26 da løfted han Haanden og svor at lade dem falde i Ørkenen,
Тоді Він простягнув руку Свою на них, щоб повалити їх в пустелі,
27 splitte deres Sæd blandt Folkene, sprede dem rundt i Landene.
і розкидати нащадків їхніх поміж народами, і розсіяти їх по [чужих] землях.
28 De holdt til med Ba'al-Peor og aad af de dødes Ofre;
Вони пристали до Ваал-Пеора і їли жертви мертвим [богам].
29 de krænked ham med deres Gerninger, og Plage brød løs iblandt dem.
І гнівили [Бога] вчинками своїми, тоді спалахнула серед них моровиця.
30 Da stod Pinehas frem og holdt Dom, og Plagen blev bragt til at standse,
Постав Пінхас і вчинив суд, і моровиця припинилася.
31 og det regnedes ham til Retfærdighed fra Slægt til Slægt, evindelig.
Це зараховано було йому в праведність з роду в рід, навіки.
32 De vakte hans Vrede ved Meribas Vand, og for deres Skyld gik det Moses ilde;
І розлютили Його при водах Мериви, і Мойсей зазнав через них лиха,
33 thi de stod hans Aand imod, og han talte uoverlagte Ord.
бо засмутили вони його дух, і він говорив нерозсудливо своїми вустами.
34 De udrydded ikke de Folk, som HERREN havde sagt, de skulde,
Вони не знищили народів, про які сказав їм Господь,
35 med Hedninger blanded de sig og gjorde deres Gerninger efter;
але змішалися з народами й навчилися [діяти] за їхніми вчинками;
36 deres Gudebilleder dyrkede de, og disse blev dem en Snare;
служили ідолам їхнім, які стали для них пасткою.
37 til Dæmonerne ofrede de, og det baade Sønner og Døtre;
Приносили синів своїх і доньок у жертву бісам
38 de udgød uskyldigt Blod, deres Sønners og Døtres Blod, som de ofred til Kana'ans Guder, og Landet blev smittet ved Blod;
і проливали невинну кров, кров своїх синів і доньок, яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським, і осквернилася земля кров’ю.
39 de blev urene ved deres Gerninger, bolede ved deres idrætter.
Вони стали нечистими через свої діяння, розпусно поводилися у своїх вчинках.
40 Da blev HERREN vred paa sit Folk og væmmedes ved sin Arv;
Тоді спалахнула лють Господа на народ Його, гидким став Йому спадок Його.
41 han gav dem i Folkenes Haand, deres Avindsmænd blev deres Herrer;
І віддав Він їх у руки народів, і ненависники їхні панували над ними.
42 deres Fjender voldte dem Trængsel, de kuedes under deres Haand.
Вороги гнобили їх, і вони підкорилися під їхню руку.
43 Han frelste dem Gang paa Gang, men de stod egensindigt imod og sygnede hen i Brøden;
Він багато разів визволяв їх, але вони бунтували у своїх задумах і занурилися у гріхи свої.
44 dog saa han til dem i Trængslen, saa snart han hørte dem klage;
Але Він зглянувся на скорботу їхню, коли почув їхнє волання,
45 han kom sin Pagt i Hu og ynkedes efter sin store Miskundhed;
і згадав про Завіт Свій з ними, і змилувався через велике Своє милосердя.
46 han lod dem finde Barmhjertighed hos alle, der tog dem til Fange.
І викликав співчуття до них у тих, хто тримав їх у полоні.
47 Frels os, HERRE vor Gud, du samle os sammen fra Folkene, at vi maa love dit hellige Navn, med Stolthed synge din Pris.
Врятуй нас, Господи, Боже наш, і збери нас з-поміж народів, щоб прославити Твоє святе ім’я, піднесено співати Тобі хвалу.
48 Lovet være HERREN, Israels Gud, fra Evighed og til Evighed! Og alt Folket svare Amen!
Благословенний Господь, Бог Ізраїлю, споконвіку й повіки! І нехай скаже увесь народ: «Амінь!» Алілуя!
