< Ordsprogene 27 >
1 Ros dig ikke af Dagen i Morgen, du ved jo ikke, hvad Dag kan bringe.
Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
2 Lad en anden rose dig, ikke din Mund, en fremmed, ikke dine egne Læber.
Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
3 Sten er tung, og Sand vejer til, men tung fremfor begge er Daarers Galde.
Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
4 Vrede er grum, og Harme skummer, men Skinsyge, hvo kan staa for den?
Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
5 Hellere aabenlys Revselse end Kærlighed, der skjules.
Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
6 Vennehaands Hug er ærligt mente, Avindsmands Kys er mange.
Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
7 Den mætte vrager Honning, alt beskt er sødt for den sultne.
Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
8 Som Fugl, der maa fly fra sin Rede, er Mand, der maa fly fra sit Hjem:
Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
9 Olie og Røgelse fryder Sindet, men Sjælen sønderslides af Kummer.
Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
10 Slip ikke din Ven og din Faders Ven, gaa ej til din Broders Hus paa din Ulykkes Dag. Bedre er Nabo ved Haanden end Broder i det fjerne.
Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
11 Vær viis, min Søn, og glæd mit Hjerte, at jeg kan svare den, der smæder mig.
Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
12 Den kloge ser Faren og søger i Skjul, tankeløse gaar videre og bøder,
Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
13 Tag hans Klæder, han borged for en anden, pant ham for fremmedes Skyld!
Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
14 Den, som aarle højlydt velsigner sin Næste, han faar det regnet for Banden.
Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
15 Ustandseligt Tagdryp en Regnvejrsdag og trættekær Kvinde ligner hinanden;
Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
16 den, som vil skjule hende, skjuler Vind, og hans højre griber i Olie.
хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
17 Jern skærpes med Jern, det ene Menneske skærper det andet.
Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
18 Røgter man et Figentræ, spiser man dets Frugt; den, der vogter sin Herre, æres.
Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
19 Som i Vandspejlet Ansigt møder Ansigt, slaar Menneskehjerte Menneske i Møde.
Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
20 Dødsrige og Afgrund kan ikke mættes, ej heller kan Menneskens Øjne mættes. (Sheol )
Шео́л й Аваддо́н не наси́тяться, — не наси́тяться й очі люди́ни. (Sheol )
21 Digel til Sølv og Ovn til Guld, efter sit Ry bedømmes en Mand.
Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
22 Om du knuste en Daare i Morter med Støder midt imellem Gryn, hans Daarskab veg dog ej fra ham.
Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
23 Mærk dig, hvorledes dit Smaakvæg ser ud, hav Omhu for dine Hjorde;
До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
24 thi Velstand varer ej evigt, Rigdom ikke fra Slægt til Slægt;
бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
25 er Sommergræsset svundet, Grønt spiret frem, og sankes Bjergenes Urter,
Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
26 da har du Lam til at give dig Klæder og Bukke til at købe en Mark,
будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
27 Gedemælk til Mad for dig og dit Hus, til Livets Ophold for dine Piger.
і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.