Salme 77
1 Til Sangmesteren; for Jeduthun; en Psalme af Asaf.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Асафів. Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
2 Min Røst er til Gud, og jeg vil raabe; min Røst er til Gud, og han vende sine Øren til mig!
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
3 Jeg søgte Herren paa min Nøds Dag; min Haand var om Natten udrakt og lod ikke af; min Sjæl vægrede sig ved at lade sig trøste.
згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! (Се́ла)
4 Jeg vil komme Gud i Hu og jamre lydt; jeg vil tale, og min Aand maa forsmægte. (Sela)
Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
5 Du holdt mine Øjne vaagne, jeg er bleven bekymret og taler ikke.
Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
6 Jeg tænkte paa de fordums Dage, paa de længst henrundne Aar.
свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
7 Jeg vil komme min Strengeleg i Hu om Natten; jeg vil tale i mit Hjerte, og min Aand skal granske.
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
8 Vil da Herren forkaste i al Evighed og ikke vedblive at være naadig mere?
Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
9 Er hans Miskundhed ude evindelig? har hans Tilsagn faaet Ende fra Slægt til Slægt?
Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? (Се́ла)
10 Har Gud glemt at være naadig? eller har han i Vrede tillukket sin Barmhjertighed? (Sela)
І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
11 Da sagde jeg: Dette er min Lidelse; at forandre det staar i den Højestes højre Haand.
Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
12 Jeg vil komme Herrens Gerninger i Hu; jeg vil komme dine underfulde Ting fra fordums Tid i Hu.
і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
13 Og jeg vil grunde paa al din Gerning; og jeg vil tale om dine Idrætter.
Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
14 O Gud! din Vej er i Hellighed; hvo er en Gud stor som Gud?
Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
15 Du er den Gud, som gør underfulde Ting, du har kundgjort din Styrke iblandt Folkene.
Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! (Се́ла)
16 Du genløste dit Folk ved din Arm, Jakobs og Josefs Børn. (Sela)
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
17 Vandene saa dig, Gud! Vandene saa dig, de bleve bange, ja, Afgrundene bævede.
Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
18 De tykke Skyer udøste Vand, de øverste Skyer udgave Drøn, ja, dine Pile fore frem.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
19 Din Tordens Drøn rullede, Lynet oplyste Jorderige; Jorden bævede og skælvede.
Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
20 Din Vej var i Havet og dine Stier i de store Vande, og dine Fodspor bleve ikke kendte. Du førte dit Folk som Hjorden ved Mose og Arons Haand.
Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.
