Žalmy 2

1 Proč se bouří národové, a lidé daremné věci přemyšlují?

Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

2 Sstupují se králové zemští, a knížata se spolu radí proti Hospodinu, a proti pomazanému jeho,

Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

3 Říkajíce: Roztrhejme svazky jejich, a zavrzme od sebe provazy jejich.

„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

4 Ale ten, jenž přebývá v nebesích, směje se, Pán posmívá se jim.

Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

5 Tehdáž mluviti bude k nim v hněvě svém, a v prchlivosti své předěsí je, řka:

Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

6 Jáť jsem ustanovil krále svého nad Sionem, horou svatou mou.

„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

7 Vypravovati budu úsudek. Hospodin řekl ke mně: Syn můj ty jsi, já dnes zplodil jsem tě.

Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

8 Požádej mne, a dámť národy, dědictví tvé, a končiny země, vládařství tvé.

Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

9 Roztlučeš je prutem železným, a jako nádobu hrnčířskou roztříštíš je.

Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

10 A protož, králové, nyní srozumějte, vyučujte se, soudcové zemští.

А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

11 Služte Hospodinu v bázni, a veselte se s třesením.

Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

12 Líbejte syna, aby se nerozhněval, a zhynuli byste na cestě, jakž by se jen málo zapálil hněv jeho. Blahoslavení jsou všickni, kteříž doufají v něho.

Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!