Jób 32
1 A když přestali ti tři muži odpovídati Jobovi, proto že se spravedlivý sobě zdál,
І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх.
2 Tedy rozpáliv se hněvem Elihu, syn Barachele Buzitského z rodu Syrského, na Joba, rozhněval se, proto že spravedlivější pravil býti duši svou nad Boha.
І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Ano i na ty tři z přátel jeho roznítil se hněv jeho, proto že nenalézajíce odpovědi, však potupovali Joba.
Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 Nebo Elihu očekával na Joba a na ně s řečí, proto že starší byli věkem než on.
А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього.
5 Ale vida Elihu, že nebylo žádné odpovědi v ústech těch tří mužů, zažhl se v hněvě svém.
І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 I mluvil Elihu syn Barachele Buzitského, řka: Já jsem nejmladší, vy pak jste starci, pročež ostýchaje se, nesměl jsem vám oznámiti zdání svého.
І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам
7 Myslil jsem: Staří mluviti budou, a mnoho let mající v známost uvedou moudrost.
Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття!
8 Ale vidím, že Duch Boží v člověku a nadšení Všemohoucího činí lidi rozumné.
Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить.
9 Slavní ne vždycky jsou moudří, aniž starci vždycky rozumějí soudu.
Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́.
10 A protož pravím: Poslouchejte mne, oznámím i já také zdání své.
Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я!
11 Aj, očekával jsem na slova vaše, poslouchal jsem důvodů vašich dotud, dokudž jste vyhledávali řeči,
Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.
12 A bedlivě vás soudě, spatřil jsem, že žádného není, kdo by Joba přemohl, není z vás žádného, ješto by odpovídal řečem jeho.
І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йо́ву довів, хто б відповідь дав на слова́ його!
13 Ale díte snad: Nalezli jsme moudrost, Bůh silný stihá jej, ne člověk.
Щоб ви не сказали: „Ми мудрість знайшли: не люди́на, а Бог перемо́же його́!“
14 Odpovím: Ač Job neobracel proti mně řeči, a však slovy vašimi nebudu jemu odpovídati.
Не на мене слова́ він скеро́вував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Bojí se, neodpovídají více, zavrhli od sebe slova.
Полякались вони, вже не відповіда́ють, не мають вже слів,
16 Èekal jsem zajisté, však poněvadž nemluví, ale mlčí, a neodpovídají více,
Я чекав, що не бу́дуть вони говорити, що спини́лись, не відповідають уже.
17 Odpovím i já také za sebe, oznámím zdání své i já.
Відповім також я свою ча́стку, і ви́словлю й я свою ду́мку.
18 Nebo pln jsem řečí, těsno ve mně duchu života mého.
Бо я повний слова́ми, — дух мойо́го нутра́ докуча́є мені.
19 Aj, břicho mé jest jako mest nemající průduchu, jako sudové noví rozpuklo by se.
Ось утро́ба моя, мов вино невідкри́те, — вона трі́скається, як нові бурдюки́!
20 Mluviti budu, a vydchnu sobě, otevru rty své, a odpovídati budu.
Нехай я скажу́ — й буде легше мені, нехай у́ста відкрию свої — й відповім!
21 Nebuduť pak šetřiti osoby žádného, a k člověku bez proměňování jména mluviti budu.
На осо́бу не бу́ду уваги звертати, не буду підле́щуватись до люди́ни,
22 Nebo neumím jmen proměňovati, nebo tudíž by mne zachvátil stvořitel můj.
бо не вмію підле́щуватись! Коли ж ні, — нехай зараз ві́зьме мене мій Творе́ць!
