Psalmi 73
1 Psalam. Asafov Kako je dobar Bog čestitima, Bog onima koji su čista srca!
Псалом Аса́фів.
2 A meni umalo noge ne posrnuše, zamalo koraci ne okliznuše,
А я, — мало не послизну́лися но́ги мої, мало не посковзну́лися сто́пи мої,
3 jer zločincima zavidjeh motreći sreću grešnika.
бо лихим я зави́дував, бачивши спо́кій безбожних, —
4 Nikakvu patnju ne snose, pretilo je tijelo njihovo.
бо не мають стражда́ння до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,
5 Ne žive u mukama smrtnika, ljudske ih nevolje ne biju.
на лю́дській роботі нема їх, і ра́зом із іншими лю́дьми не зазнаю́ть вони вда́рів.
6 Stoga je oholost ogrlica vratu njihovu, a nasilje haljina koja ih pokriva.
Тому́ то пиха їхню шию оздо́блює, зодяга́є їх ша́та наси́лля,
7 Iz pretila srca izlazi opakost njihova, srca im se prelijevaju ispraznim tlapnjama.
вилазять їм очі від жи́ру, бажа́ння їхнього серця збули́ся,
8 Podsmjehuju se i zlobno govore, nasiljem prijete odozgo.
сміються й злосли́во говорять про у́тиск, говорять бундю́чно:
9 Ustima na nebo nasrću, a jezik se njihov obara na zemlju.
свої уста до неба підно́сять, — а їхній язик по землі походжа́є!
10 Zato moj narod za njima leti i srče obilne vode
Тому́ то туди Його люди зверта́ються, і щедро беруть собі воду
11 pa veli: “Kako da dozna Bog? Spoznaje li Svevišnji?”
та й кажуть: „Хіба́ Бог те знає, і чи має Всеви́шній відо́мість,
12 Eto, takvi su grešnici: uvijek spokojni, bogatstvo zgrću.
як он ті безбожні й безпечні на світі збільши́ли бага́тство своє?“
13 Jesam li, dakle, samo ja uzalud čuvao srce čisto i u nedužnosti prao ruke
Направду, нада́рмо очи́стив я серце своє, і в неви́нності вимив ру́ки свої,
14 kad sam primao udarce svaki dan i kaznu jutro za jutrom?
і ввесь день я побитий, і щора́нку пока́раний.
15 Da sam kazao: “Govorit ću kao i oni”, izdao bih rod sinova tvojih.
Коли б я сказав: „Буду так говори́ть, як вони“, то спроневі́рився б я поколі́нню синів Твоїх.
16 Promišljah tada da bih spoznao: al' mi se učini mučno u očima mojim
І розду́мував я, щоб пізна́ти оте, — та трудне́ воно в о́чах моїх,
17 sve dok ne nađoh ulaz u Božje svetinje pa prozreh kakav im je svršetak.
аж прийшов я в Божу святиню, — і кінець їхній побачив:
18 Zaista, na klizavu stazu ti ih postavljaš, u propast ih obaraš.
направду, — Ти їх на слизько́му поставив, на спусто́шення кинув Ти їх!
19 Kako učas propadoše, nestaše, užas ih izjede!
Як вони в одній хвилі спусто́шені, згинули, пощеза́ли від стра́хів!
20 Kao što čovjek prezire san kad se probudi, tako ćeš, Gospode, prezreti lik im kada ustaneš.
Немов сном по обу́дженні, Господи, о́бразом їхнім пого́рдиш, мов сном по обу́дженні!
21 Kad mi duša bijaše ojađena, a bubrezi probodeni,
Бо болить моє серце, і в нутрі́ моїм коле,
22 bezumnik bijah bez razbora, k'o živinče pred tobom.
а я немов бидло й не знаю, — я перед Тобою худо́бою став!
23 Al' ću odsad uvijek biti s tobom, jer ti prihvati desnicu moju:
Та я за́вжди з Тобою, — Ти де́ржиш мене за правицю,
24 vodit ćeš me po naumu svojem da me zatim uzmeš u slavu svoju.
Ти Своєю порадою во́диш мене, і пото́му до слави Ти ві́зьмеш мене!
25 Koga ja imam u nebu osim tebe? Kad sam s tobom, ne veselim se zemlji.
Хто є мені на небеса́х, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічо́го!
26 Malaksalo mi tijelo i srce: okrilje srca moga, i baštino moja, o Bože, dovijeka!
Гине тіло моє й моє серце, та Бог — скеля серця мого й моя доля навіки,
27 Doista, propast će oni koji se udaljuju od tebe, istrebljuješ svakog tko ti se iznevjeri.
бо погинуть ось ті, хто боку́є від Тебе, пони́щиш Ти кожного, хто відсту́пить від Тебе!
28 A meni je milina biti u Božjoj blizini, imati sklonište svoje u Jahvi. Pripovijedat ću sva tvoja djela na vratima Kćeri sionske.
А я, — бли́зькість Бога для мене добро́, — на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіща́ти про всі Твої чи́ни!
