Mudre Izreke 16
1 Čovjek snuje u srcu, a od Jahve je što će jezik odgovoriti.
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика.
2 Čovjeku se svi njegovi putovi čine čisti, a Jahve ispituje duhove.
Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь.
3 Prepusti Jahvi svoja djela, i tvoje će se namisli ostvariti.
Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої.
4 Jahve je sve stvorio u svoju svrhu, pa i opakoga za dan zli.
Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла.
5 Mrzak je Jahvi svatko ohola duha: takav zaista ne ostaje bez kazne.
Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини!
6 Ljubavlju se i vjernošću pomiruje krivnja, i strahom se Gospodnjim uklanja zlo.
Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого.
7 Kad su Jahvi mili putovi čovječji, i neprijatelje njegove miri s njim.
Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею.
8 Bolje je malo s pravednošću nego veliki dohoci s nepravdom.
Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я.
9 Srce čovječje smišlja svoj put, ali Jahve upravlja korake njegove.
Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь.
10 Proročanstvo je na usnama kraljevim: u osudi se njegova usta neće ogriješiti.
Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться.
11 Mjere i tezulje pripadaju Jahvi; njegovo su djelo i svi utezi.
Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його.
12 Mrsko je kraljevima počiniti opačinu, jer se pravdom utvrđuje prijestolje.
Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю.
13 Mile su kraljevima usne pravedne i oni ljube onog koji govori pravo.
Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить.
14 Jarost je kraljeva vjesnik smrti ali je mudar čovjek ublaži.
Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́.
15 U kraljevu je vedru licu život, i njegova je milost kao oblak s kišom proljetnom.
У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною.
16 Probitačnije je steći mudrost nego zlato, i stjecati razbor dragocjenije je nego srebro.
Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла!
17 Životni je put pravednih: kloniti se zla, i tko pazi na svoj put, čuva život svoj.
Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює.
18 Pred slomom ide oholost i pred padom uznositost.
Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність.
19 Bolje je biti krotak s poniznima nego dijeliti plijen s oholima.
Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними.
20 Tko pazi na riječ, nalazi sreću, i tko se uzda u Jahvu, blago njemu.
Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний.
21 Mudar srcem naziva se razumnim i prijazne usne uvećavaju znanje.
Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки.
22 Izvor je životni razum onima koji ga imaju, a ludima je kazna njihova ludost.
Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та.
23 Mudračev duh urazumljuje usta njegova, na usnama mu znanje umnožava.
Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння.
24 Saće meda riječi su ljupke, slatke duši i lijek kostima.
Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості.
25 Neki se put čini čovjeku prav, a na kraju vodi k smrti.
Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти.
26 Radnikova glad radi za nj; jer ga tjeraju usta njegova.
Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її.
27 Bezočnik pripravlja samo zlo i na usnama mu je oganj plameni.
Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь.
28 Himben čovjek zameće svađu i klevetnik razdor među prijatelje.
Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів.
29 Nasilnik zavodi bližnjega svoga i navodi ga na rđav put.
Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі.
30 Tko očima namiguje, himbu smišlja, a tko usne stišće, već je smislio pakost.
Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло.
31 Sijede su kose prekrasna kruna, nalaze se na putu pravednosti.
Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности.
32 Tko se teško srdi, bolji je od junaka, i tko nad sobom vlada, bolji je od osvojitelja grada.
Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста.
33 U krilo plašta baca se kocka, ali je od Jahve svaka odluka.
За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
