詩篇 129

1 從我少年，世人就與我為難，惟願以色列子民再說一遍：

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 從我少年，世人就與我為難，然而他們卻未能將我推翻。

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 又像農夫在我背上耕田，使所犁的溝畦又長又遠；

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 但上主卻公道不偏，將惡人的繩索割斷。

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 願一切仇恨熙雍的人民，個個蒙受羞辱，轉身逃遁！

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 願他們像屋頂上的禾草，尚未吐出秀穗，就已枯槁！

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 收割的人，手拿一把不滿，捆禾的人，懷抱一束不顯。

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 過路的人們不會再說：願上主的祝福臨於您們，我們奉上主名祝福您們。

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»