耶利米哀歌 3
1 在上主盛怒的鞭責下，我成了受盡痛苦的人；
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —
2 他引我走入黑暗，不見光明；
Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.
3 且終日再三再四，伸手與我為敵；
Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.
4 他使我肌膚枯瘦，折斷我的骨頭；
Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,
5 他在我四周築起圍牆，用毒草和痛苦環繞我，
обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,
6 讓我居住在黑暗之中，好像久已死去的人。
у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.
7 他用垣牆圍困我，不能逃脫；並且加重我的桎梏；
Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.
8 我呼籲求救時，他卻掩耳不聽我的祈禱。
І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,
9 他用方石堵住了我的去路，阻塞了我的行徑。
Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.
10 上主之於我，像是一隻潛伏的狗熊，是一頭藏匿的獅子，
Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!
11 他把我拖到路旁，撲捉撕裂，加以摧殘；
Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!
12 又拉開他的弓，瞄準我，把我當作眾矢之的。
Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —
13 他用箭囊的箭，射殺了我的雙腰；
пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́
14 使我成了萬民的笑柄，終日受他們的嘲笑；
Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.
15 他使我飽食苦菜，醉飲苦酒。
Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.
16 他用砂礫破碎我的牙齒，用灰塵給我充饑。
І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,
17 他除去了我心中的平安，我已經忘記了一切幸福；
і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.
18 於是我說：「我的光榮已經消逝，對上主的希望也已經幻滅。」
І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.
19 我回憶著我的困厄和痛苦，盡是茹苦含辛!
Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —
20 我的心越回想，越覺沮喪。
душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.
21 但是我必要追念這事，以求獲得希望：
Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:
22 上主的慈愛，永無止境；他的仁慈，無窮無盡。
Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —
23 你的仁慈，朝朝常新；你的忠信，浩大無垠!
нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!
24 我心中知道：上主是我的福分；因此，我必信賴他。
Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!
25 上主對信賴他和尋求他的人，是慈善的。
Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!
26 最好是靜待上主的救援，
Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.
27 最好是自幼背負上主的重軛，
Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —
28 默然獨坐，因為是上主加於他的軛；
нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;
29 他該把自己的口貼近塵埃，這樣或者還有希望；
хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;
30 向打他的人，送上面頰，飽受凌辱。
хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.
31 因為上主決不會永遠把人遺棄；
Бо Господь не наві́ки ж покине!
32 縱使懲罰，他必按照自己豐厚的慈愛，而加以憐憫。
Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю, —
33 因為他苛待和懲罰世人，原不是出於他的心願。
бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.
34 將世上所有的俘虜，都踐踏在腳下，
Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,
35 在至上者前剝奪人的權利,
щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,
36 與人爭訟時，欺壓他人：難道上主看不見﹖
щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!
37 若非上主有命，誰能言出即成呢﹖
Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?
38 吉凶禍福，難道不是出自至上者之口﹖
Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?
39 人生在世，為自己的罪受罰，為什麼還叫苦﹖
Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.
40 我們應檢討考察我們的行為，回頭歸向上主!
Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!
41 應向天上的大主，雙手奉上我們的心!
підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!
42 正因為我們犯罪背命，你纔沒有寬恕。
Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,
43 你藏在盛怒之中，追擊我們，殺死我們，毫不留情。
закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
44 你隱在濃雲深處，哀禱不能上達。
закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.
45 你使我們在萬民中，成了塵垢和廢物。
Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,
46 我們所有的仇人，都向我們大張其口。
наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,
47 為我們只有恐怖和陷阱，破壞和滅亡。
страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.
48 為了我女兒──人民的滅亡，我的眼淚湧流如江河。
Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.
49 我的眼淚湧流不止，始終不停，
Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,
50 直到上主從天垂顧憐視，
аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —
51 因我城中的一切女兒，使我觸目傷心。
моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.
52 我的仇人無故追捕我，像獵取飛鳥一樣；
Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,
53 他們將我投入坑穴之中，把石塊擲在我身上；
життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.
54 水淹沒了我的頭頂，我想：「我要死了! 」
Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „ Вже погу́блений я!“
55 上主，我從坑穴深處，呼號你的聖名；
Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,
56 你曾俯聽過我的呼聲，對我的哀禱，不要掩耳不聞。
Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!
57 在我呼號你的那一天，願你走近而對我說：「不要害怕! 」
Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“
58 上主，你辯護了我的案件，贖回我的性命。
За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
59 上主，你見我遭受冤屈，你替我伸了冤，
Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!
60 你看見了他們對我的種種仇恨和陰謀。
Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,
61 上主，你聽見了他們加於我的種種侮辱和陰謀，
Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,
62 你也聽見了反對我者的誹謗，和他們終日對我的企圖。
мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.
63 你看! 他們或坐或立，我始終是他們嘲笑的對象。
Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!
64 上主，求你按照他們雙手的作為，報復他們；
Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
65 求你使他們的心思頑固，並詛咒他們。
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
66 上主，求你憤怒地追擊他們，將他們由普天之下除掉。
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
