Joba 5
1 Khue laeh nang aka doo om nim? U hlangcim taengah na mael ve.
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Aka ang te konoinah loh a ngawn tih hloih loh thatlainah a duek sak.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Aka ang loh a yung a hlak ka hmuh vaengah a tolkhoeng buengrhuet ka tap.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 A ca rhoek te khangnah lamloh lakhla tih vongka ah a phop uh vaengah aka huul om pawh.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 A cangah te bungpong loh a caak pah tih hlinghang lamkah a loh dae a thadueng te tuihal loh a mam pah.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Laipi lamloh boethae thoeng pawt tih diklai lamloh thakthaenah a poe bal moenih.
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 Tedae hlang he thakthaenah khuiah a sak tih rhaek ca rhoek bangla ding hang.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Tedae kai tah Pathen te ka toem vetih Pathen taengah ni ka dumlai khaw ka hal eh.
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 A len la a saii vaengah khobaerhambae te khenah lek pawh, tae lek pawh.
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 Diklai hman ah khotlan a paek tih lohma li ah tui a hlah.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Tlarhoel rhoek te hmuensang ah a khueh tih kopang rhoek te khangnah khuila a hoeptlang.
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 Aka thaai kah kopoek te a phae tih a kut loh lungming cueihnah saii thai pawh.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Aka cueih khaw amah kah rhaithinah neh a tuuk tih aka hlang hnuei kah cilsuep he hma paitok.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 Khothaih ah a hmuep neh hum uh tih khothun ah khoyin bangla a phatuem uh.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Khodaeng te amih ka dongkah cunghang lamlong khaw tlungluen kut lamloh a khang.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Te dongah tattloel ham ngaiuepnah om dae dumlai loh amah ka a buem.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Pathen loh a toel hlanghing he a yoethen tih Tlungthang kah thuituennah sit boeh.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Amah loh a tloh sak dae a hma te a poi pah tih a kut dongah hoeih uh.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 Citcai parhuk lamloh nang n'huul vetih a parhih ah yoethae loh nang soah m'ben mahpawh.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 Nang te khokha vaengah dueknah lamloh, caemtloek vaengah cunghang kut lamloh n'lat ni.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Olka dongkah rhuihet lamloh n'thuh vetih rhoelrhanah a pai vaengah na rhih mahpawh.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Rhoelrhanah khui neh khokha rhamling khuiah na luem vetih diklai mulhing te na rhih mahpawh.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Na paipi te khohmuen lungto taengah om vetih kohong mulhing loh nang taengah n'thuung ni.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Na dap kah rhoepnah te na ming vetih na tolkhoeng na soep vaengah na hmaai mahpawh.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Na tiingan muep na ming vetih na cadil cahma te khohmuen baelhing bangla om ni.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 A tue vaengkah canghlom a coi bangla na hminkhah vaengah phuel te na paan ni.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 He tah amah la n'khe uh tangloeng he ne. He he hnatun lamtah namah loh namah dongah ming,” a ti nah.
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“
