Joba 4
1 Te vaengah Temani hoel Eliphaz loh a doo.
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 Te vaengah nang te ol neh n'noemcai saeh, na ngak aya? Tedae olthui te kuemsuem ham unim aka noeng eh?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Muep na toel tih kut kha rhoek khaw na talong coeng te.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Aka paloe rhoek te na olthui loh a thoh tih khuklu aka khun khaw na caang sak.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Tedae namah taengla ha loe tih na ngak coeng, namah te m'ben tih na let coeng.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Na hinyahnah, na ueppangnah, na ngaiuepnah, na longpuei kah thincaknah khaw om pawt nim?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Poek van laeh, ommongsitoe he paltham nim? Aka thuem rhoek te melam a thup?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Ka hmuh vanbangla boethae aka thoe tih aka soem khaw amah long ni thakthaenah a ah.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Pathen kah hiil dongah milh uh tih a thintoek khohli dongah khap uh coeng.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Sathueng khaw kawknah neh sathuengca khaw a ol neh om dae sathuengca khaw a no tloong.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Maeh a mueh lamloh sathueng te milh tih sathuengnu ca rhoek khaw pam uh.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Ka taengah ol a huen tih a olduem loh kai hna a lat sak.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 Hlang he khoyin olphong lamkah pomnah khuiah a ih muelh vaengah.
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 birhihnah loh kai m'mah tih thuennah neh ka rhuh boeih a rhih sak.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Mueihla loh ka maelhmai a pah vaengah ka mul ka saa poenghu.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 A pai vaengah khaw a mueimae ka hmat moenih. A muei tah ka mikhmuh ah om tih bidip ol a yaak.
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 Pathen lakah hlanghing he tang tih anih aka saii lakah ah hlang caihcil ngai a?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 A sal rhoek soah tangnah pawt tih a puencawn te a lolh la a khueh atah,
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Laipi neh lai im dongah kho aka sa aisat te bungbo hmai ah a khoengim pop coeng.
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Mincang lamloh hlaem duela a phop te a yoeyah la a milh khaw mingpha pawh.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Amih lamkah a a hlangrhuel a phil pah vaengah a duek uh moenih a? Te dongah cueihnah neh a om moenih a?
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
