Псалми 79

1 Асафов псалом. Боже, народите дойдоха в наследството Ти, Оскверниха светия Твой храм, Обърнаха Ерусалим на развалини,

Псалом Аса́фів.

2 Мъртвите тела на слугите Ти дадоха за ястие на небесните птици, Месата на светиите Ти на земните зверове,

Рабів Твоїх трупи вони віддали́ на пожи́ву для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних — звіри́ні земні́й.

3 Проляха кръвта им като вода около Ерусалим; И нямаше кой да ги погребва.

Вони розливали їхню кров, немов воду, в око́лицях Єрусалиму, — і не було́ погреба́льників!

4 Станахме за укор пред съседите си, Присмех и поругание пред околните си.

Ми стали за га́ньбу для наших сусідів, за нару́гу та по́сміх для наших око́лиць.

5 До кога, Господи? Ще се гневиш ли винаги? Ще гори ли като огън ревността Ти?

Аж до́ки, о Господи, гні́ватись будеш наза́вжди, доки буде пала́ти Твій гнів, як огонь?

6 Излей гнева Си на народите, които не Те познават, И на царствата, които не призовават името Ти;

Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на ца́рства, що Йме́ння Твого не кличуть,

7 Защото изпоядоха Якова, И пасбищата му запустяха.

бо вони з'їли Якова, а мешка́ння його опусто́шили!

8 Не спомняй против нас беззаконията на прадедите ни Дано ни предварят скоро Твоите благи милости. Защото станахме много окаяни.

Не пам'ята́й гріхів пре́дківських нам, — нехай попере́дить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зо́всім осла́бли!

9 Помогни ни, Боже Спасителю наш, заради славата на Твоето име; Избави ни и очисти греховете ни, заради името Си.

Поможи нам, Боже нашого спасі́ння, ради слави Йме́ння Твого, і збережи́ нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого́!

10 Защо да рекат народите: Где е техният Бог? Нека се знае, пред очите ни, между народите Възмездието за пролятата кръв на слугите Ти.

Чого будуть казати пога́ни: „Де їхній Бог?“Нехай в наших оча́х між наро́дами стане відо́мою помста за проли́ту кров Твоїх рабів,

11 Нека дойде пред Тебе въздишането на затворниците; Според великата Твоя сила опази осъдените на смърт;

нехай перед лице Твоє ді́йде стогін в'я́зня! За великістю сили раме́на Твого збережи на смерть прироко́ваних!

12 И възвърни седмократно в пазухата на съседите ни Укора, с който укориха Тебе, Господи.

А нашим сусідам верни семикра́тно на лоно їхнє їхню нару́гу, якою Тебе зневажа́ли, о Господи!

13 Така ние, Твоите люде и овцете на пасбището Ти, Ще те славословим до века, Из род в род ще разгласяваме Твоята хвала.

А ми, Твій наро́д і отара Твого пасови́ська, будем дя́кувати Тобі вічно, будем оповіда́ти про славу Твою з роду в рід!