Йов 33
1 Затова, Иове, чуй сега словото ми, И слушай всичките мои думи.
Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої.
2 Ето, сега отворих устата си, Езикът ми с устата ми говори.
Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій.
3 Думите ми ще бъдат според правотата на сърцето ми, И устните ми ще произнесат чист разум.
Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста.
4 Духът Божии ме е направил, И дишането на Всемогъщия ме оживотворява.
Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих.
5 Ако можеш, отговори ми; Опълчи са с думите си пред мене та застани.
Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся!
6 Ето, и аз съм пред Бога както си ти, - И аз съм от кал образуван.
Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я!
7 Ето, моят ужас няма да те уплашва. Нито ще тежи ръката ми върху тебе.
Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі.
8 Безсъмнено ти си говорил, като слушах аз, И аз чух гласа на думите ти, като казваше:
Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:
9 Чист и без престъпление съм; Невинен съм, и баззаконие няма в мене;
„Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені!
10 Ето, Бог намира причини против мене, Счита ме за Свой неприятел;
Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом.
11 Туря нозете ми в клада, Наблюдава всичките ми пътища.
У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“.
12 Ето, в това ти не си прав; Ще ти отговоря, че Бог е по-велик от човека.
Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну!
13 Защо се препираш с Него, Загдето Той не дава отчет ни за едно от Своите дела?
Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає?
14 Защото сигурно Бог говори веднъж и дваж, Само че човекът не внимава.
Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́:
15 В сън, в нощно видение, Когато дълбок сън напада човеците, Когато сънуват на леглата си,
у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, —
16 Тогава Той отваря ушите на човеците, И запечатва поука в тях,
тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою,
17 За да отвърне човека от намерението му, И да извади гордостта из човека;
щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає,
18 Предпазва душата му от гроба, И животът му, за да не падне от меч.
щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище.
19 Той бива е наказван с болки на леглото си, Да! С непрестанни болки в костите си,
І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́.
20 Така щото душата му се отвръща от хляб, И сърцето му от вкусното ястие.
І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою.
21 Месата му се изнуряват тъй, че не се виждат, А невидимите му по-преди кости се подават.
Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́.
22 Да! Душата му се приближава при гроба. И животът му при погубителите,
І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде.
23 Тогава, ако има ангел с него, Посредник, пръв между хиляда, За да възвести на човека що е за него право,
Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту,
24 И ако Бог му бъди милостив И рече: Избави го, за да не слезе в гроба, Аз промислих откуп за него,
то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“.
25 Тогава месата му ще се подмладяват повече от месата на дете? Той се връща в дните на младостта си;
Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности.
26 Ако се помоли Богу, Той е благосклонен към него, И му дава да гледа лицето Му с радост; И възвръща на човека правдата му.
Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.
27 Той пее пред човеците, казвайки: Съгреших и изкривих правото, И не ми се въздаде според греха ми;
Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено.
28 Той избави душата ми, за да не отиде в рова; И животът ми ще види виделината.
Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“.
29 Ето всичко това върши Бог Дваж и триж с човека,
Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною,
30 За да отвърне душата му от рова, Но да се просвети с виделината на живота.
щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих.
31 Внимавай, Иове, послушай ме, Мълчи, и аз ще говоря.
Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму!
32 Ако имаш какво да кажеш, отговори ми; Говори, защото желая да бъдеш оправдан;
Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння.
33 Но ако не, то ти слушай мене; Мълчи, и ще те науча мъдрост.
Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
