Wǝⱨiy 6
1 Andin Ⱪoza yǝttǝ peqǝtning birini aqⱪanda, mǝn ⱪarap turdum. Tɵt ⱨayat mǝhluⱪtin birining güldürmamidǝk awaz bilǝn: «Kǝl!» deginini anglidim.
І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: „Підійди́!“
2 Kɵrdümki, mana bir aⱪ at kǝldi! Atⱪa mingüqining ⱪolida bir oⱪ-ya bar idi; uningƣa bir taj berildi. U ƣǝlibǝ ⱪilƣuqi süpitidǝ zǝpǝr ⱪuqux üqün jǝnggǝ atlandi.
І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.
3 Ⱪoza ikkinqi peqǝtni aqⱪanda, ikkinqi ⱨayat mǝhluⱪning: «Kǝl!» deginini anglidim.
І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“
4 Yǝnǝ bir at otturiƣa qiⱪti, uning rǝnggi ⱪipⱪizil idi. Atⱪa mingüqigǝ yǝr yüzidiki tinqliⱪni elip ketix wǝ insanlarni ɵzara ⱪirƣinqiliⱪⱪa selix ⱨoⱪuⱪi berildi. Uningƣa yǝnǝ qong bir ⱪiliq berildi.
І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому.
5 Ⱪoza üqinqi peqǝtni aqⱪanda, üqinqi ⱨayat mǝhluⱪning: «Kǝl!» deginini anglidim. Mǝn kɵrdümki, mana bir ⱪara at kǝldi. Atⱪa mingüqining ⱪolida bir taraza bar idi.
І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці.
6 Tɵt ⱨayat mǝhluⱪning arisidin: — «Bir tawaⱪ buƣday bir dinarius pulƣa, Üq tawaⱪ arpa bir dinarius pulƣa setilidu. Əmma zǝytun yeƣiƣa wǝ xarabⱪa zǝrǝr yǝtküzmigin!» — degǝndǝk bir awazni anglidim.
І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“
7 Ⱪoza tɵtinqi peqǝtni aqⱪanda, tɵtinqi ⱨayat mǝhluⱪning: «Kǝl!» degǝn awazini anglidim.
А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“
8 Kɵrdümki, mana bir tatirang atni kɵrdüm. Atⱪa mingüqining ismi «Ɵlüm» idi. Uning kǝynidin tǝⱨtisara ǝgixip keliwatatti. Ularƣa yǝr yüzining tɵttin birigǝ ⱨɵkümranliⱪ ⱪilip, ⱪiliq, aqarqiliⱪ, waba wǝ yǝr yüzidiki yirtⱪuq ⱨaywanlar arⱪiliⱪ adǝmni ɵltürüx ⱨoⱪuⱪi berildi. (Hadēs g86)
І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́. (Hadēs g86)
9 Ⱪoza bǝxinqi peqǝtni aqⱪanda, Hudaning sɵz-kalami üqün wǝ izqil guwaⱨliⱪ bǝrgǝnliki wǝjidin ɵltürülgǝnlǝrning janlirini ⱪurbangaⱨning tegidǝ kɵrdüm.
І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.
10 Ular ⱪattiⱪ awaz bilǝn nida selixip: — Əy ⱨakimmutlǝⱪ Igimiz, muⱪǝddǝs wǝ ⱨǝⱪiⱪiy Bolƣuqi! Sǝn ⱪaqanƣiqǝ yǝr yüzidǝ turuwatⱪanlarni soraⱪ ⱪilmay, ulardin ⱪenimizning intiⱪamini almaysǝn? — deyixǝtti.
І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“
11 Ularning ⱨǝrbirigǝ birdin aⱪ ton berildi. Ularƣa, ɵzünglarƣa ohxax ɵltürülidiƣan ⱪul-buradǝrliringlar ⱨǝm ⱪerindaxliringlarning sani toxⱪuqǝ azƣinǝ waⱪit aram elixinglar kerǝk, dǝp eytildi.
І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони.
12 Andin mǝn Ⱪoza altinqi peqǝtni aqⱪinida kɵrdümki, mana dǝⱨxǝtlik bir yǝr tǝwrǝx yüz bǝrdi, ⱪuyax bǝǝyni ⱪara yungdin toⱪulƣan bɵzdǝk ⱪapⱪara rǝnggǝ, tolun ay bolsa ⱪanning rǝnggigǝ kirdi.
І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров.
13 Ənjür dǝrihining ⱪattiⱪ boranda silkinixidin ǝnjür ƣoriliri yǝrgǝ tɵkülgǝndǝk, asmandiki yultuzlarmu yǝr yüzigǝ tɵküldi.
І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер.
14 Asman huddi oram yazmining türülginidǝk ƣayib boldi, ⱨǝrbir taƣ wǝ aral ornidin yɵtkǝldi;
І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць.
15 ⱨǝmdǝ dunyadiki padixaⱨlar, mɵtiwǝrlǝr, sǝrdarlar, baylar, küqlüklǝr, ⱪullar wǝ ⱨɵrlǝrning ⱨǝmmisi ɵngkürlǝrgǝ wǝ taƣlarning kamarliriƣa yoxurundi.
І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́,
16 Ular taƣlarƣa wǝ ⱪoram taxlarƣa mundaⱪ dǝp jar saldi: — «Üstimizgǝ qüxünglar! Bizni tǝhttǝ Olturƣuqining siymasidin ⱨǝm Ⱪozining ƣǝzipidin yoxurunglar wǝ saⱪlanglar!
та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця!
17 Qünki Ularning dǝⱨxǝtlik ƣǝzǝp küni kǝldi, ǝmdi kim put tirǝp turalisun?!».
Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“
