Matta 22
1 Əysa ularƣa yǝnǝ tǝmsillǝr bilǝn mundaⱪ dedi:
А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 Ərx padixaⱨliⱪi huddi ɵz oƣli üqün toy ziyapitini tǝyyarliƣan bir padixaⱨⱪa ohxaydu.
„Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 U qakarlirini toy ziyapitigǝ tǝklip ⱪilinƣanlarni qaⱪirixⱪa ǝwǝtiptu, lekin ular kelixkǝ unimaptu.
І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 U yǝnǝ baxⱪa qakarlirini ǝwǝtip, ularƣa tapilap: «Qaⱪirilƣanlarƣa: — Mana, mǝn ziyapitimni tǝyyar ⱪildim; mening torpaⱪlirim, bordaⱪ mallirim soyuldi, ⱨǝmmǝ nǝrsǝ tǝyyar. Ziyapǝtkǝ mǝrⱨǝmǝt ⱪilƣay, dǝydu, dǝp eytinglar, — dǝptu.
Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Biraⱪ ular tǝklipini etibarƣa almay, birsi etizliⱪiƣa kǝtsǝ, yǝnǝ biri sodisiƣa ketiptu.
Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 Ⱪalƣanliri bolsa [padixaⱨning] qakarlirini tutuwelip, horlap ɵltürüwetiptu.
А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 Padixaⱨ buni anglap ⱪattiⱪ ƣǝzǝplinip, ǝskǝrlirini qiⱪirip, u ⱪatillarni yoⱪitip, ularning xǝⱨirigǝ ot ⱪoyuwetiptu.
І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Andin u qakarliriƣa: «Toy ziyapiti tǝyyar boldi, lekin qaⱪirilƣanlar [meⱨmanliⱪⱪa] munasip kǝlmidi.
Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 Əmdi silǝr aqa yollarƣa berip, udul kǝlgǝn adǝmlǝrning ⱨǝmmisini toy ziyapitigǝ tǝklip ⱪilinglar» dǝptu.
Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 Buning bilǝn qakarlar yollarƣa qiⱪip, yahxi bolsun, yaman bolsun, udul kǝlgǝnliki adǝmlǝrning ⱨǝmmisini yiƣip ǝkǝptu. Toy soruni meⱨmanlar bilǝn liⱪ toluptu.
І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 Padixaⱨ meⱨmanlar bilǝn kɵrüxkili kirgǝndǝ, u yǝrdǝ ziyapǝt kiyimi kiymigǝn bir kixini kɵrüptu.
Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 Padixaⱨ uningdin: «Buradǝr, ziyapǝt kiyimi kiymǝy, bu yǝrgǝ ⱪandaⱪ kirding?» dǝp soraptu, biraⱪ u kixi jawab berǝlmǝy ⱪaptu.
та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“Той же мовчав.
13 Padixaⱨ qakarliriƣa: «Uni put-ⱪolliridin baƣlap, texidiki ⱪarangƣuluⱪⱪa aqiⱪip taxlanglar! U yǝrdǝ yiƣa-zarlar kɵtürülidu, qixlirini ƣuqurlitidu» dǝptu.
Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Qünki qaⱪirilƣanlar kɵp, lekin tallanƣanlar azdur.
Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Buning bilǝn Pǝrisiylǝr u yǝrdin qiⱪip, ⱪandaⱪ ⱪilip uni ɵz sɵzi bilǝn tuzaⱪⱪa qüxürüx ⱨǝⱪⱪidǝ mǝsliⱨǝtlǝxti.
Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 Ular muhlislirini Ⱨerodning tǝrǝpdarliri bilǝn billǝ uning yeniƣa ǝwǝtip: — Ustaz, silini sǝmimiy adǝm, kixilǝrgǝ Hudaning yolini sadiⱪliⱪ bilǝn ɵgitip keliwatidu wǝ adǝmlǝrgǝ ⱪǝt’iy yüz-hatirǝ ⱪilmay ⱨeqkimgǝ yan basmaydu, dǝp bilimiz.
І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 Ⱪeni, ⱪandaⱪ oylayla? [Rim imperatori] Ⱪǝysǝrgǝ baj-seliⱪ tapxurux Tǝwrat ⱪanuniƣa uyƣunmu-yoⱪ? — deyixti.
Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Lekin Əysa ularning rǝzil niyitini bilip: — Əy sahtipǝzlǝr, meni nemixⱪa sinimaⱪqisilǝr?
А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Ⱪeni, bajƣa tapxurulidiƣan bir tǝnggǝ manga kɵrsitinglar, — dedi. Ular bir dinar pulini ǝkǝldi.
Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 U ulardin: — Buning üstidiki sürǝt wǝ nam-isim kimning? — dǝp soridi.
А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 Ⱪǝysǝrning, — dǝp jawab bǝrdi ular. U ularƣa: — Undaⱪ bolsa, Ⱪǝysǝrning ⱨǝⱪⱪini Ⱪǝysǝrgǝ, Hudaning ⱨǝⱪⱪini Hudaƣa tapxurunglar, — dedi.
Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 Ular bu sɵzni anglap, ⱨǝyran bolup ⱪelixti-dǝ, uning yenidin ketip ⱪaldi.
А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 Xu küni, «Ɵlgǝnlǝr tirilmǝydu» dǝydiƣan Saduⱪiylar uning aldiƣa kelip ⱪistap soal ⱪoydi:
Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 — Ustaz, Musa [pǝyƣǝmbǝr Tǝwratta]: «Bir kixi pǝrzǝntsiz ɵlüp kǝtsǝ, uning aka yaki inisi tul yǝnggisini ǝmrigǝ elip, ⱪerindixi üqün nǝsil ⱪalduruxi lazim» dǝp tapiliƣan.
та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Burun arimizda yǝttǝ aka-uka bar idi. Qongi ɵylǝngǝndin keyin ɵlüp kǝtti. Pǝrzǝnt kɵrmigǝnliktin, ayalini ikkinqi ⱪerindixining ǝmrigǝ ⱪaldurdi.
Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 Biraⱪ ikkinqisidiki ǝⱨwalmu uningkigǝ ohxax boldi, andin bu ix üqinqisidǝ taki yǝttinqi ⱪerindaxⱪiqǝ ohxax dawamlaxti.
Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 Ahirda, u ayalmu ɵlüp kǝtti.
А по всіх вмерла й жінка.
28 Əmdi tirilix künidǝ bu ayal yǝttǝ aka-ukining ⱪaysisining ayali bolidu? Qünki uni ⱨǝmmisi ǝmrigǝ alƣan-dǝ!
Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Əysa ularƣa mundaⱪ jawab bǝrdi: — Silǝr nǝ muⱪǝddǝs yazmilarni nǝ Hudaning ⱪudritini bilmigǝnlikinglar üqün azƣansilǝr.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 Qünki ɵlümdin tirilgǝndǝ insanlar ɵylǝnmǝydu, ǝrgǝ tǝgmǝydu, bǝlki Hudaning ǝrxtiki pǝrixtilirigǝ ohxax bolidu.
Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 Əmdi ɵlümdin tirilix mǝsilisi ⱨǝⱪⱪidǝ Hudaning silǝrgǝ eytⱪan:
А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 «Mǝn Ibraⱨim, Isⱨaⱪ wǝ Yaⱪuplarning Hudasidurmǝn!» degǝn xu sɵzini oⱪumidinglarmu? Huda ɵlüklǝrning ǝmǝs, bǝlki tiriklǝrning Hudasidur!».
„Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 Bu sɵzni angliƣan hǝlⱪ uning tǝlimidin ⱨǝyranuⱨǝs ⱪelixti.
А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 Pǝrisiylǝr uning Saduⱪiylarning aƣzini tuwaⱪliƣanliⱪini anglap, bir yǝrgǝ jǝm boluxti.
Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 Ularning arisidiki bir Tǝwrat-ⱪanun ustazi uni sinax mǝⱪsitidǝ uningdin:
І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 — Ustaz, Tǝwrat ⱪanunidiki ǝng muⱨim ǝmr ⱪaysi? — dǝp ⱪistap soridi.
„Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 U uningƣa mundaⱪ dedi: — «Pǝrwǝrdigar Hudayingni pütün ⱪǝlbing, pütün jening, pütün zeⱨning bilǝn sɵygin»
Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 — ǝng uluƣ, birinqi orunda turidiƣan ǝmr mana xu.
Це найбільша й найперша заповідь.
39 Uningƣa ohxaydiƣan ikkinqi ǝmr bolsa «Ⱪoxnangni ɵzüngni sɵygǝndǝk sɵy».
А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 Pütün Tǝwrat ⱪanuni wǝ pǝyƣǝmbǝrlǝrning sɵzliri bu ikki ǝmrgǝ esilƣan ⱨalda mangidu.
На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 Pǝrisiylǝr jǝm bolup turƣan waⱪitta, Əysa ulardin:
Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 — Mǝsiⱨ toƣrisida ⱪandaⱪ oylawatisilǝr? U kimning oƣli? — dǝp soridi. Dawutning oƣli, — deyixti ular.
і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 U ularƣa mundaⱪ dedi: Undaⱪta, nemǝ üqün [Zǝburda] Dawut uni Roⱨta «Rǝbbim» dǝp atap, —
Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 «Pǝrwǝrdigar mening Rǝbbimgǝ eyttiki: — «Mǝn sening düxmǝnliringni ayiƣing astida dǝssǝtküqǝ, Ong yenimda olturƣin!» — dǝydu?
„Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Dawut [Mǝsiⱨni] xundaⱪ «Rǝbbim» dǝp atiƣan tursa, ǝmdi u ⱪandaⱪmu Dawutning oƣli bolidu?
Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 Wǝ ⱨeqkim uningƣa jawabǝn bir eƣizmu sɵz ⱪayturalmidi; xu kündin etibarǝn, ⱨeqkim uningdin soal soraxⱪimu petinalmidi.
І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
