Ibraniylarƣa 12
1 Əmdi ǝtirapimizda guwaⱨqilar xunqǝ qong buluttǝk bizni oruwalƣaqⱪa, ⱨǝrhil eƣir yük ⱨǝm bizgǝ asanla qirmixiwalidiƣan gunaⱨni qɵrüp taxlap, aldimizƣa ⱪoyulƣan yügürüx yolini qidamliⱪ bilǝn besip yügürǝyli; buningda kɵzimizni etiⱪadimizning Yol Baxliƣuqisi wǝ Takamullaxturƣuqisi bolƣan Əysaƣa tikǝyli. U Ɵzini kütkǝn huxalliⱪ üqün kresttiki azabⱪa bǝrdaxliⱪ bǝrdi ⱨǝm uningda bolƣan ⱨaⱪarǝtkǝ pisǝnt ⱪilmidi. Xuning bilǝn U Hudaning tǝhtining ong tǝripidǝ olturƣuzuldi.
Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тяга́р та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами,
дивлячись на Ісуса, на Начальника й Виконавця віри, що замість радости, яка була перед Ним, перете́рпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого.
3 Kɵnglünglǝrning ⱨerip sowup kǝtmǝsliki üqün, gunaⱨkarlarning xunqǝ ⱪattiⱪ horlaxliriƣa bǝrdaxliⱪ Bǝrgüqini kɵngül ⱪoyup oylanglar.
Тож подумайте про Того, хто перете́рпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх.
4 Gunaⱨⱪa ⱪarxi kürǝxlǝrdǝ tehi ⱪan aⱪⱪuzux dǝrijisigǝ berip yǝtmidinglar.
Ви ще не змага́лись до крови, борю́чись проти гріха,
5 Hudaning silǝrgǝ Ɵz pǝrzǝntlirim dǝp jekilǝydiƣan [muⱪǝddǝs yazmilardiki] munu sɵzlirini untudunglar: — «I oƣlum, Pǝrwǝrdigarning tǝrbiyisigǝ sǝl ⱪarima, Əyiblǝnginingdǝ kɵnglüng sowup kǝtmisun,
і забули на́гад, що говорить до вас, як синів: „Мій сину, — не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоря́є тобі.
6 Qünki Pǝrwǝrdigar sɵyginigǝ tǝrbiyǝ beridu, Mening oƣlum dǝp ⱪobul ⱪilƣanlarning ⱨǝmmisini dǝrrilǝydu».
Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає“!
7 Azab qǝkkininglarni Hudaning tǝrbiyisi dǝp bilip, uningƣa bǝrdaxliⱪ beringlar. Qünki silǝrning tǝrbiyǝ elixinglarning ɵzi Hudaning silǝrni oƣlum dǝp muamilǝ ⱪilƣanliⱪini kɵrsitidu. Ⱪaysi pǝrzǝnt atisi tǝripidin tǝrbiyilǝnmǝydu?
Коли те́рпите кару, то ро́бить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що ба́тько його не карає?
8 Əmdi [Hudaning] tǝrbiyilixidǝ ⱨǝrbir pǝrzǝntining ɵz ülüxi bar; lekin bu ix silǝrdǝ kǝm bolsa ⱨǝⱪiⱪiy oƣulliridin ǝmǝs, bǝlki ⱨaramdin bolƣan pǝrzǝnti bolup qiⱪisilǝr.
А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з пере́любу, а не сини.
9 Uning üstigǝ ⱨǝmmimizning ɵzimizgǝ tǝrbiyǝ bǝrgǝn ǝt jǝⱨǝttiki atilirimiz bar, biz ularnimu ⱨɵrmǝtlǝp kǝlduⱪ. Xundaⱪ ikǝn, roⱨlarning atisiƣa tehimu itaǝt ⱪilmamduⱪ? Xundaⱪta ⱨayatimiz yaxnimamdu?
А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, — і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні кори́тися ми Отцеві ду́хів, щоб жити?
10 Ət jǝⱨǝttiki atilirimiz bǝrⱨǝⱪ pǝⱪǝt ɵzi muwapiⱪ kɵrgǝn yol boyiqǝ azƣinǝ waⱪit bizni tǝrbiyiligǝn. Lekin U bolsa bizgǝ paydiliⱪ bolsun dǝp, pak-muⱪǝddǝslikidin muyǝssǝr boluximiz üqün tǝrbiyilǝydu.
Ті нас за короткого ча́су карали, як їм до вподоби було́, Цей же на ко́ристь, щоб ми стали учасниками Його святости.
11 Əmdi ⱪattiⱪ tǝrbiyǝ berilgǝn waⱪtida adǝmni hux ⱪilmaydu, ǝksiqǝ adǝmni ⱪayƣuƣa qɵmdüridu; biraⱪ buning bilǝn tüzǝlgǝnlǝrgǝ u keyin ⱨǝⱪⱪaniyliⱪtin qiⱪⱪan tinq-hatirjǝmlikning mewisini beridu.
Усяка кара в тепе́рішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для на́вчених нею приносить ми́рний плід праведности!
12 Xuning üqün, «Telip sanggiliƣan ⱪolunglarni, zǝiplixip kǝtkǝn tizinglarni ruslanglar»
Тому́ то „опущені руки й коліна знемо́жені ви́простуйте“,
13 wǝ «aⱪsaⱪ»larning pükülüp ⱪalmay, bǝlki xipa tepixi üqün pütliringlarni tüz yollarda mangdurunglar.
і „чиніть прості стежки́ ногам вашим“, щоб кульгаве не збо́чило, але краще ви́правилось.
14 Barliⱪ kixilǝr bilǝn inaⱪ ɵtüxkǝ wǝ pak-muⱪǝddǝs yaxaxⱪa intilinglar; muⱪǝddǝs bolmiƣan kixi ⱨǝrgiz Rǝbni kɵrǝlmǝydu.
Пильнуйте про мир зо всіма, і про святість, без якої ніхто не побачить Господа.
15 Oyƣaⱪ turunglarki, ⱨeqkim Hudaning meⱨir-xǝpⱪitidin mǝⱨrum ⱪalmisun; aranglarda silǝrgǝ ix tapⱪuzup silǝrni kɵydüridiƣan, xundaⱪla kɵp adǝmlǝrni bulƣap napak boluxⱪa sǝwǝb bolidiƣan birǝr ɵq-adawǝt yiltizi ünmisun.
Дивіться, щоб хто не зостався без Божої благода́ті, щоб „не виріс який гіркий корінь і не наробив непоко́ю“, і щоб багато-хто не опога́нились тим.
16 Aranglarda ⱨeqbir buzuⱪluⱪ ⱪilƣuqi yaki ɵzining tunji oƣulluⱪ ⱨoⱪuⱪini bir wah tamaⱪⱪa setiwǝtkǝn Əsawdǝk ihlassiz kixi bolmisun.
Щоб не був хто блудник чи безбожник, немов той Ісав, що своє перворі́дство віддав за поживу саму́.
17 Qünki silǝrgǝ mǝlumki, Əsaw keyin [atisining] hǝyrlik duasini elixni oyliƣan bolsimu, xundaⱪla uningƣa intilip kɵz yaxlirini eⱪitip yalwurƣan bolsimu, u [bu ixlarni orniƣa] [kǝltüridiƣan] towa ⱪilix yolini tapalmay, rǝt ⱪilindi.
Бо знаєте ви, що й після, як схотів він успадкува́ти благослове́ння, відкинутий був, — не знайшов бо був можливости до покая́ння, хоч його з слі́зьми шукав.
18 Qünki silǝr ⱪol bilǝn tutⱪili bolidiƣan, yalⱪunlap ot yenip turuwatⱪan ⱨǝmdǝ sürlük bulut, ⱪarangƣuluⱪ wǝ ⱪara ⱪuyun ⱪapliƣan axu taƣⱪa kǝlmidinglar —
Бо ви не приступили до гори дотика́льної та до палю́чого огню, і до хмари, і до те́мряви, та до бурі,
19 (u jayda kanay sadasi bilǝn sɵzligǝn awaz yǝtküzülgǝndǝ, bularni angliƣanlar: «Bizgǝ yǝnǝ sɵz ⱪilinmisun!» dǝp [Hudaƣa] yalwuruxti;
і до сурмо́вого звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них.
20 qünki ular ⱪilinƣan ǝmrni kɵtürǝlmidi. «Egǝr bu taƣⱪa ⱨǝtta birǝr ⱨaywanning ayiƣi tǝgsimu, qalma-kesǝk ⱪilip ɵltürülsun» [dǝp tapilanƣanidi];
Не могли бо вони того витримати, що наказано: „Коли й звірина́ до гори доторкне́ться, то буде камінням побита“.
21 u kɵrünüx xundaⱪ ⱪorⱪunqluⱪ idiki, Musamu: «Bǝk ⱪattiⱪ ⱪorⱪup ƣal-ƣal titrǝp kǝttim» degǝnidi).
І таке страшне́ те видіння було́, що Мойсей проказав: „Я боюся й тремчу́!“
22 — Silǝr bǝlki Zion teƣiƣa, yǝni mǝnggü ⱨayat Hudaning xǝⱨiri — ǝrxtiki Yerusalemƣa, tümǝnligǝn pǝrixtilǝrgǝ,
Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч анголів,
23 isimliri ǝrxtǝ pütülgǝn tunji tuƣulƣanlarning ⱨeyt-mǝrikǝ huxalliⱪida jǝm ⱪilinƣan jamaitigǝ, ⱨǝmmǝylǝnning soraⱪqisi Hudaƣa, takamullaxturulƣan ⱨǝⱪⱪaniy kixilǝrning roⱨliriƣa
і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх — до Бога, і до духів удоскона́лених праведників,
24 wǝ yengi ǝⱨdining wasitiqisi Əysaƣa, xundaⱪla ⱨǝm Uning sepilgǝn ⱪeniƣa kǝldinglar. Bu ⱪan Ⱨabilningkidin ǝwzǝl sɵz ⱪilidu.
і до Посере́дника Ново́го Заповіту — до Ісуса, і до покро́плення крови, що краще промовляє, як А́велева.
25 Bu sɵzni ⱪilƣuqini rǝt ⱪilmasliⱪinglar üqün diⱪⱪǝt ⱪilinglar. Qünki yǝr yüzidǝ ɵzlirigǝ wǝⱨiy yǝtküzüp agaⱨlandurƣuqini rǝt ⱪilƣanlar jazadin ⱪeqip ⱪutulalmiƣan yǝrdǝ, ǝrxtǝ bizni agaⱨlandurƣuqidin yüz ɵrüsǝk, ⱨalimiz tehimu xundaⱪ bolmamdu?
Глядіть, не відверта́йтеся від того, хто промовляє. Бо як не повтікали вони, що зреклися того, хто звіщав на землі, то тим більше ми, якщо зрікаємся Того, Хто з неба звіщає,
26 Əmdi xu qaƣda Hudaning awazi zeminni tǝwritiwǝtkǝnidi; lekin ǝmdi U: «Ɵzüm yǝnǝ bir ⱪetim zeminnila ǝmǝs, asmannimu tǝwritimǝn» dǝp wǝdǝ ⱪildi.
що голос Його захитав тоді землю, а тепер обіцяв та каже: „Ще раз захитаю не тільки землею, але й небом“.
27 «Yǝnǝ bir ⱪetim» degǝn bu sɵz tǝwritilidiƣanlarning, yǝni yaritilƣan nǝrsilǝrning tǝwritilixi bilǝn yoⱪitilidiƣanliⱪini, tǝwrǝtkili bolmaydiƣan nǝrsilǝrning mǝnggü muⱪim bolidiƣanliⱪidin ibarǝt mǝnini bildüridu.
А „ще раз“визначає заміну захитаного, як ство́реного, щоб зосталися ті, хто непохитний.
28 Xuning üqün, tǝwrǝtkili bolmaydiƣan bir padixaⱨliⱪⱪa muyǝssǝr bolup, meⱨir-xǝpⱪǝtni qing tutup bu arⱪiliⱪ ihlasmǝnlik wǝ ǝyminix-ⱪorⱪunq bilǝn Hudani hursǝn ⱪilidiƣan ibadǝtlǝrni ⱪilayli.
Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благода́ть, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо стра́хом.
29 Qünki Hudayimiz ⱨǝmmini yǝwǝtküqi bir ottur.
Бо наш Бог — то „палю́чий огонь“!
