Rosullarning paaliyǝtliri 27
1 Bizning Italiyǝgǝ dengiz yoli bilǝn beriximiz ⱪarar ⱪilinƣandin keyin, ǝmǝldarlar Pawlus bilǝn baxⱪa birnǝqqǝ mǝⱨbusni «Awƣustus ⱪismi»diki Yuliyus isimlik bir yüzbexiƣa tapxurdi.
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
2 Biz Adramittiumning bir kemisigǝ qiⱪtuⱪ. Kemǝ Asiya ɵlkisining dengiz boyliridiki xǝⱨǝrlǝrgǝ baratti. Tesalonika xǝⱨiridin bolƣan Makedoniyǝlik, Aristarhus isimlik bir kixi biz bilǝn ⱨǝmsǝpǝr boldi.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
3 Ətisi biz Zidon xǝⱨirigǝ yetip kǝlduⱪ. Yuliyus Pawlusⱪa kǝngqilik ⱪilip, xu yǝrdiki dost-buradǝrlirining yeniƣa berip ularning ƣǝmhorliⱪini ⱪobul ⱪilixiƣa ruhsǝt ⱪildi.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
4 Biz u yǝrdin yǝnǝ dengizƣa qiⱪtuⱪ. Xamallar ⱪerixⱪandǝk ⱪarxi tǝripimizdin qiⱪⱪanliⱪi üqün, Siprus arilining xamalƣa dalda tǝripi bilǝn mangduⱪ.
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
5 Kilikiyǝ wǝ Pamfiliyǝ ɵlkilirining udulidiki dengizdin ɵtüp, Likiyǝ ɵlkisidiki Mira xǝⱨirigǝ kǝlduⱪ.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
6 Xu yǝrdǝ yüzbexi Iskǝndǝriyǝ xǝⱨiridiki Italiyǝgǝ baridiƣan baxⱪa bir kemini tepip, bizni uningƣa qiⱪirip ⱪoydi.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
7 Dengizda kɵp künlǝr naⱨayiti asta mengip, tǝsliktǝ Kinidos xǝⱨirining uduliƣa kǝlduⱪ. Xamal mingix yɵniliximizni tosuƣaqⱪa, Kret arilining xamaldin dalda tǝripi bilǝn mengip, Salmoniy [yerim arili]din ɵtüp,
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
8 dengizda tǝsliktǝ ilgirilǝp ⱪirƣaⱪni boylap, Laseya xǝⱨirigǝ yeⱪin bolƣan «Güzǝl aramgaⱨ» dǝp atilidiƣan bir yǝrgǝ kǝlduⱪ.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
9 Sǝpǝr bilǝn heli waⱪitlar ɵtüp, roza küni alliⱪaqan ɵtkǝn bolƣaqⱪa, dengizda sǝpǝr ⱪilix hǝtǝrlik idi. Xunga Pawlus kɵpqilikkǝ nǝsiⱨǝt ⱪilip:
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
10 — Buradǝrlǝr, bu sǝpǝrning balayi’apǝt wǝ eƣir ziyan bilǝn tügǝydiƣanliⱪini kɵrüwatimǝn; mal wǝ kemidin mǝⱨrum bolupla ⱪalmay, sǝpǝr ɵz jenimizƣimu zamin bolidu! — dǝp agaⱨlandurdi.
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
11 Biraⱪ yüzbexi bolsa Pawlusning sɵzigǝ ixǝnmǝy, kemǝ baxliⱪi bilǝn kemǝ igisining sɵzigǝ ixǝndi.
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
12 Uning üstigǝ, bu portmu ⱪixlaxⱪa muwapiⱪ jay bolmiƣaqⱪa, kɵpqilik yǝnǝ dengizƣa qiⱪip, mumkinⱪǝdǝr Feniks xǝⱨirigǝ yetip berip, xu yǝrdǝ ⱪixlaxni ⱪuwwǝtlidi. Feniks bolsa Kret arilidiki bir dengiz porti bolup, bir tǝripi ƣǝrbiy jǝnubⱪa wǝ bir tǝripi ƣǝrbiy ximalƣa ⱪaraytti.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
13 Jǝnubtin mǝyin xamal qiⱪiwatatti, kɵpqilik nixanimizƣa yetidiƣan bolduⱪ dǝp, lǝnggǝrni eliwetip, kemini Kret arilining ⱪirƣiⱪini boylap ⱨǝydǝp mangdi.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
14 Lekin uzun ɵtmǝy, araldin ⱪattiⱪ «xǝrⱪiy ximaldin kǝlgüqi» dǝp atilidiƣan ǝxǝddiy ⱪara boran qiⱪip kǝtti.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
15 Kemǝ buranning ⱪamalliⱪida ⱪalƣaqⱪa, uni xamalƣa yüzlǝndürǝlmǝy, boranning mǝyliqǝ mengixiƣa ⱪoyup bǝrduⱪ.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
16 Klawda degǝn kiqik bir aralning xamalƣa dalda tǝripigǝ ɵtüwelip, ⱪolwaⱪni kemigǝ qiⱪiriwelip, aranla uni saⱪlap ⱪalaliduⱪ. Andin kemiqilǝr kemini arƣamqilar bilǝn sirtidin orap baƣliwaldi. Kemining Sirtis dǝp atalƣan dengiz astidiki tax-ⱪum dɵwilirigǝ ⱪeⱪilip petip ⱪelixidin ⱪorⱪup, tormuz lǝnggǝrlirini qüxürüp, kemini xamalning ⱨǝydixigǝ ⱪoyup bǝrdi.
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
18 Boran üstimizgǝ xiddǝtlik soⱪⱪaqⱪa, ǝtisi malni dengizƣa taxlaxⱪa baxlidi.
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
19 Üqinqi künidǝ ular ɵz ⱪolliri bilǝn kemidiki ⱪoral-jabduⱪlirini dengizƣa taxliwǝtti.
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
20 Kɵp künlǝrgiqǝ ya kün ya yultuzlar kɵrünmǝy, boran-qapⱪun yǝnila xiddǝtlik üstimizgǝ tohtimay soⱪuwǝrgǝqkǝ, ahirda ⱪutulup ⱪelix ümidimizmu yoⱪⱪa qiⱪⱪanidi.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
21 Kemidikilǝr birnǝrsǝ yemiginigǝ kɵp künlǝr bolƣandin keyin, Pawlus ularning arisida turup: — Buradǝrlǝr, silǝr baldurla mening gepimgǝ ⱪulaⱪ selip Krettin dengizƣa qiⱪmasliⱪinglar kerǝk idi. Xundaⱪ ⱪilƣan bolsanglar bu balayi’apǝt wǝ ziyan-zǝhmǝtlǝrgǝ uqrimiƣan bolattinglar.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
22 Lekin ǝmdi silǝrni ƣǝyrǝtlik boluxⱪa dǝwǝt ⱪilimǝn. Qünki aranglarda ⱨeqⱪaysinglar jenidin ayrilƣini yoⱪ, pǝⱪǝt kemidinla mǝⱨrum ⱪalisilǝr.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
23 Qünki mǝn tǝwǝ bolƣan wǝ ibadǝt-hizmitini ⱪilip kǝlgǝn Hudaning bir pǝrixtisi tünügün keqǝ yenimƣa kelip
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
24 manga: «Pawlus, ⱪorⱪma! Sǝn Ⱪǝysǝrning aldiƣa berip turuxung kerǝk; wǝ mana, Huda xapaǝt ⱪilip sǝn bilǝn billǝ sǝpǝr ⱪilƣanlarning ⱨǝmmisining jenini tiliginingni sanga ijabǝt ⱪildi!» dedi.
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
25 Xuning üqün ǝy ǝpǝndilǝr, ƣǝyrǝtlik bolunglar; qünki Hudaƣa ixinimǝnki, manga ⱪandaⱪ eytilƣan bolsa xundaⱪ ǝmǝlgǝ axurulidu.
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
26 Biraⱪ biz mǝlum aralning ⱪirƣiⱪiƣa urulup ketiximiz muⱪǝrrǝr bolidu.
І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“.
27 Sǝpirimizning on tɵtinqi küni keqisi, kemǝ Adriatik dengizida lǝylǝp yürüwatⱪan bolup, tün nispidǝ, kemiqilǝr ⱪuruⱪluⱪⱪa yeⱪinlap ⱪeliptuⱪ, dǝp oylidi.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
28 Ular qongⱪurluⱪni ɵlqǝx arƣamqisini dengizƣa qüxürüp, suning qongⱪurluⱪini ɵlqǝp kɵrgǝnidi, yigirmǝ ƣulaq qiⱪti. Sǝl aldiƣa mengip yǝnǝ ɵlqiwidi, on bǝx ƣulaq qiⱪti.
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
29 Ular kemining hada taxlarƣa urulup ketixidin ⱪorⱪup, kemining kǝynidin tɵt lǝnggǝrni taxliwetip, tang etixni tǝlmürüp kütüp turdi.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
30 Lekin kemiqilǝr kemidin ⱪaqmaⱪqi bolup kemining bexidinmu lǝnggǝrni elip taxliwetǝyli dǝp baⱨanǝ kɵrsitip, ⱪolwaⱪni dengizƣa qüxürdi.
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
31 Pawlus yüzbexi wǝ lǝxkǝrlǝrgǝ: — Bu [kemiqilǝr] kemidǝ ⱪalmisa, silǝr ⱪutulalmaysilǝr! — dedi.
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
32 Buning bilǝn lǝxkǝrlǝr kemidiki ⱪolwaⱪning arƣamqilirini kesip, uni lǝylitip ⱪoydi.
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
33 Tang atay degǝndǝ, Pawlus ⱨǝmmǝylǝnni bir’az ƣizaliniwelixⱪa dǝwǝt ⱪildi. U: — Silǝrning dǝkkǝ-dükkǝ iqidǝ ⱨeqnemǝ yemǝy turƣininglarƣa on tɵt kün boldi.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
34 Əmdi bir’az ƣizalinixinglarni ɵtünimǝn. Qünki ⱨayat ⱪelixinglar üqün muxundaⱪ ⱪilixⱪa toƣra kelidu; qünki ⱨeqⱪaysinglarning bexidiki bir tal moymu ziyanƣa uqrimaydu! — dedi.
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
35 Bu sɵzni ⱪilip bolup, u ⱪoliƣa bir parqǝ nanni elip, kɵpqilikning aldida Hudaƣa tǝxǝkkür eytip oxtup yedi.
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
36 Xuning bilǝn ⱨǝmmǝylǝn ƣǝyrǝtlinip ƣizalinixⱪa baxlidi
Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
37 (kemidǝ biz jǝmiy ikki yüz yǝtmix altǝ kixi iduⱪ).
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
38 Ⱨǝmmǝylǝn ⱪorsaⱪlirini toⱪliƣandin keyin, kemini yeniklitix üqün, kemidiki buƣdaylarnimu dengizƣa taxliwǝtti.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
39 Tang atⱪanda, kemiqilǝr ⱪuruⱪluⱪning nǝ ikǝnlikini tonumidi. Lekin uningdiki bir ⱪumluⱪ ⱪoltuⱪni bayⱪap, kemini bir amal ⱪilip xu yǝrdǝ uruldurup ⱪuruⱪluⱪⱪa qiⱪarmaⱪqi boldi.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
40 Ular aldi bilǝn lǝnggǝrlǝrni boxiwetip, ularni dengizƣa taxliwǝtti. Xuning bilǝn bir waⱪitta, kemining ikki yɵnilix paliⱪining baƣlirini boxitip, ularni qüxürüwǝtti. Andin kemining bexidiki yǝlkǝnni xamalƣa qiⱪirip, kemini ⱪumluⱪning ⱪirƣiⱪiƣa ⱪaritip mangdurdi.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
41 Əmdi ikki eⱪim bir-birigǝ uqraxⱪan yǝrgǝ kirip ⱪelip, ular kemini ⱪiraⱪⱪa soⱪturuwaldi; kemining bexi dengiz tegigǝ urulup petip, midirlimay ⱪaldi, lekin kemining arⱪa tǝripi dolⱪunlarning zǝrbisi bilǝn quwulup ketixkǝ baxlidi.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
42 Lǝxkǝrlǝr mǝⱨbuslarning suƣa sǝkrǝp ⱪeqip ketixining aldini elix üqün, ⱨǝmmisini ɵltürüwǝtmǝkqi boldi.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
43 Lekin yüzbexi Pawlusni ⱪutⱪuzuxni haliƣan bolup, lǝxkǝrlǝrning bundaⱪ ⱪilixiƣa yol ⱪoymidi. U aldi bilǝn su üzüxni bilidiƣanlarning suƣa qüxüp ⱪirƣaⱪⱪa qiⱪixini,
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
44 ⱪalƣanlarning bǝzilirini tahtaylarƣa, bǝzilirini kemining quwulup kǝtkǝn parqiliriƣa esilip, ⱪirƣaⱪⱪa qiⱪixini buyrudi. Xundaⱪ boldiki, ⱨǝmmǝylǝn ⱪutulup saⱪ-salamǝt ⱪuruⱪluⱪⱪa qiⱪti.
а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
