Rosullarning paaliyǝtliri 21
1 Andin biz ulardin ajrilip qiⱪⱪandin keyin, kemǝ bilǝn udul Ⱪos ariliƣa ⱪarap yol alduⱪ. Ətisi, Rodos ariliƣa, u yǝrdin Patara xǝⱨirigǝ barduⱪ.
А як ми розлучи́лися з ними й відпли́нули, то дорогою про́стою в Кос прибули́, а другого дня до Родо́су, а звідти в Пата́ру.
2 Patarada Fǝnikiyǝ rayoniƣa baridiƣan bir kemini tepip, uningƣa olturup yolƣa qiⱪtuⱪ.
І знайшли корабля́, що плив у Фінікі́ю, увійшли та й попли́нули.
3 Siprus arili kɵrüngǝndin keyin, uni sol tǝripimizdǝ ⱪaldurup ɵtüp, Suriyǝgǝ ⱪarap mengip, Tur xǝⱨiridǝ ⱪuruⱪluⱪⱪa qiⱪtuⱪ. Qünki kemǝ bu yǝrdǝ yük qüxürmǝkqi idi.
А коли показався нам Кіпр, ми лишили ліво́руч його та й попливли в Си́рію. І пристали ми в Тирі, бо там корабель вантажа́ мав скласти.
4 U yǝrdǝ muhlislarni tepip, ularning yenida yǝttǝ kün turduⱪ. Ularƣa Muⱪǝddǝs Roⱨning wǝⱨiyisi kelip, ular Pawlusⱪa ayiƣing Yerusalemƣa basmisun, dǝp nǝsiⱨǝt ⱪildi.
І, учнів знайшовши, перебули́ тут сім день. Вони через Духа казали Павло́ві, щоб до Єрусалиму не йшов.
5 Biraⱪ biz u yǝrdǝ turux waⱪtimiz toxⱪanda, sǝpirimizni dawamlaxturduⱪ. Ularning ⱨǝmmisi, jümlidin hotun-baliliri bizni xǝⱨǝrning sirtiƣiqǝ uzitip qiⱪti. Ⱨǝmmimiz dengiz boyida tizlinip olturup billǝ dua ⱪilduⱪ.
І, як дні побуту скінчи́лися, то ми вийшли й пішли, а всі нас прово́дили з дружи́нами й дітьми́ аж за місто. І, ставши навко́лішки, помолились на бе́резі.
6 Ⱪuqaⱪlixip hoxlaxⱪandin keyin, biz kemigǝ qiⱪtuⱪ, ular ɵylirigǝ ⱪaytixti.
І, попрощавшись один із одним, ми ввійшли в корабель, а вони повернулись додому.
7 Tur xǝⱨiridin dengiz sǝpirimizni dawamlaxturup, ahirida Pitolimays xǝⱨirigǝ kǝlduⱪ. U yǝrdiki ⱪerindaxlar bilǝn kɵrüxüp, ularning yenida bir kün turduⱪ.
А ми, закінчи́вши від Тиру плавбу́, пристали до Птолемаїди, і, братів привітавши, один день перебули́ в них.
8 Ətisi, u yǝrdin ayrilip, Ⱪǝysǝriyǝ xǝⱨirigǝ kǝlduⱪ. Biz burun [Yerusalemdiki] «yǝttǝ hizmǝtkar»din biri bolƣan, hux hǝwǝrqi Filipning ɵyigǝ berip ⱪonduⱪ.
А назавтра в дорогу ми вибрались, і прийшли в Кесарі́ю. І ввійшли до госпо́ди благові́сника Пилипа, одно́го з семи, і позосталися в нього.
9 Bu kixining tehi yatliⱪ ⱪilinmiƣan, bexarǝt-wǝⱨiylǝrni yǝtküzidiƣan tɵt ⱪizi bar idi.
Він мав чотири панні дочки́, що пророкували.
10 Biz u yǝrdǝ birnǝqqǝ kün turƣandin keyin, Agabus isimlik bir pǝyƣǝmbǝr Yǝⱨudiyǝ ɵlkisidin qüxti.
І коли ми багато днів у них зоставались, то прибув із Юдеї якийсь пророк, Ага́в на ім'я́.
11 Bu kixi bizning aldimizƣa kelip, Pawlusning bǝlweƣini ⱪoliƣa elip, ɵzining put-ⱪolini baƣlap: — Muⱪǝddǝs Roⱨ mundaⱪ dǝydu: — Yǝⱨudiylar bu bǝlwaƣning igisini Yerusalemda muxundaⱪ baƣlap, yat ǝlliklǝrning ⱪoliƣa tapxuridu! — dedi.
І прийшов він до нас, і взяв пояса Па́влового, та й зв'язав свої руки та ноги й сказав: „Дух Святий так звіщає: Отак зв'яжуть в Єрусалимі юдеї того мужа, що цей пояс його, і видадуть в руки поган“...
12 Bularni anglap, ⱨǝm biz ⱨǝm xu yǝrlik kixilǝr bilǝn birliktǝ Pawlustin Yerusalemƣa barmiƣin dǝp ɵtünduⱪ.
Як почули ж оце, то благали ми та тамте́шні Павла, щоб до Єрусалиму не йшов.
13 Lekin Pawlus jawabǝn: — Silǝr nemixⱪa bunqiwala yiƣlap, yürikimni ezisilǝr? Mǝn Yerusalemda Rǝb Əysaning nami üqün tutⱪun boluxla ǝmǝs, xu yǝrdǝ ɵlüxkimu tǝyyarmǝn, — dedi.
А Павло відповів: „Що́ робите ви, плачучи́ та серце мені розрива́ючи? Бо за Ім'я́ Господа Ісуса я готовий не тільки зв'я́заним бути, а й померти в Єрусалимі“!
14 Biz uni ⱪayil ⱪilalmay, ahirida süküt ⱪilip: — Rǝbning iradisi ada ⱪilinsun! — deduⱪ.
І не могли ми його вмо́вити, і замовкли, сказавши: „Нехай діється Божа воля!“
15 Bu künlǝrdin keyin, yük-taⱪimizni yiƣixturup, Yerusalemƣa qiⱪip barduⱪ.
А після оцих днів приготува́лись ми, та до Єрусалиму ви́рушили.
16 Ⱪǝysǝriyǝlik muhlislardin birnǝqqisi biz bilǝn sǝpǝrdax boldi; ular Minason isimlik bir kixining ɵyidǝ ⱪonimiz dǝp uni birgǝ elip mangdi; bu kixi Siprusluⱪ, ⱪeri muhlis idi.
А з нами пішли й деякі учні із Кесарі́ї, ведучи́ якогось кіпрянина Мнасо́на, давнього учня, що ми в нього спинитися мали.
17 Yerusalemƣa yǝtkǝndǝ ⱪerindaxlar bizni huxalliⱪ bilǝn ⱪarxi aldi.
А коли ми прийшли в Єрусалим, то брати́ прийняли́ нас гости́нно.
18 Ətisi, Pawlus biz bilǝn billǝ Yaⱪupni kɵrgili bardi. Yaⱪup bilǝn aⱪsaⱪallarning ⱨǝmmisi u yǝrgǝ yiƣilƣanidi.
А другого дня Павло з нами пода́вся до Якова. І всі старші посхо́дились.
19 Pawlus ular bilǝn salamlaxⱪandin keyin, Hudaning ɵzining hizmiti arⱪiliⱪ ǝllǝr arisida ⱪilƣan ixlirini bir-birlǝp ularƣa tǝpsiliy eytip bǝrdi.
Поздоро́вивши ж їх, розповів він докладно, що́ Бог через служі́ння його вчинив між поганами.
20 Bularni angliƣanda, ular Hudaƣa mǝdⱨiyǝ oⱪudi, andin Pawlusⱪa: — Kɵrüwatisǝn, i ⱪerindixim, Yǝⱨudiylar iqidǝ ⱪanqǝ mingliƣan etiⱪad ⱪilƣuqilar bar! Ularning ⱨǝmmisi Tǝwrat ⱪanuniƣa [ǝmǝl ⱪilixⱪa] intayin ⱪizƣin ikǝn.
Як вони ж це почули, то сла́вили Бога, а до нього промовили: „Бачиш, брате, скільки тисяч серед юдеїв увірувало, і всі вони — ревні оборонці Зако́ну!
21 Ular sening toƣrangda: «U ǝllǝrning arisida yaxiƣan pütün Yǝⱨudiylarƣa Musa [pǝyƣǝmbǝrgǝ] tapxurulƣinidin yenixni, yǝni balilirini hǝtnǝ ⱪildurmasliⱪni, Yǝⱨudiylarning ǝn’ǝnilirigǝ riayǝ ⱪilmasliⱪni ɵgitidu» dǝp anglidi.
Вони ж чули про тебе, ніби ти всіх юдеїв, що живуть між поганами, навчаєш відсту́плення від Мойсея, говорячи, щоб дітей не обрізували й не тримались звича́їв.
22 Əmdi ⱪandaⱪ ⱪilix kerǝk? Qünki halayiⱪ qoⱪum sening bu yǝrgǝ kǝlgǝnlikingni anglap ⱪalidu.
Що ж почати? Люд збереться напевно, бо почують, що прибув ти.
23 Xunga bizning deginimizdǝk ⱪilƣin: Arimizda ⱪǝsǝm iqkǝn tɵt adǝm bar.
Отже, зроби це, що порадимо тобі. Ми маємо чотирьох му́жів, що обі́тницю склали на себе.
24 Sǝn ularni elip, ular bilǝn birliktǝ [Tǝwrattiki] tazilinix ⱪaidisidin ɵtüp, ularning [ⱪurbanliⱪ] qiⱪimlirini ɵzüng kɵtürgin, andin ular qaqlirini qüxürǝlǝydu. Buning bilǝn, ⱨǝmmǝylǝn sǝn toƣruluⱪ angliƣanlirining ⱨǝmmisining rast ǝmǝslikini wǝ sening ɵzüng Tǝwratⱪa tǝrtipi boyiqǝ riayǝ ⱪiliwatliⱪingni bilip yetidu.
Візьми їх, та й із ними очисться, і вида́тки за них заплати́, щоб постри́гли їм голови. І пізнають усі, що неправда про тебе їм сказане, та й що сам ти Зако́на пильнуєш.
25 Əmma ǝllǝrdin bolƣan etiⱪadqilarƣa kǝlsǝk, biz ularƣa pǝⱪǝtla butlarƣa atalƣan nǝrsilǝrni yemǝslik, ⱪanni wǝ boƣup soyulƣan ⱨaywanning gɵxinimu yeyixtin wǝ jinsiy buzuⱪluⱪtin ɵzlirini saⱪlax toƣruluⱪ ⱪararimizni ɵtkǝnki hǝt arⱪiliⱪ uⱪturduⱪ.
А про тих із поган, що ввірували, ми писали, розсудивши, щоб вони береглися від ідольських жертов та крови й задушени́ни, та від блу́ду“.
26 Buning bilǝn, Pawlus u kixilǝrni elip, ǝtisi ɵzi ular bilǝn billǝ tazilinix ⱪaidisini ɵtküzüxti; andin u ibadǝthaniƣa kirip, [kaⱨinlarƣa] ɵzlirining paklinix mudditining ⱪaqan toxudiƣanliⱪi, yǝni ⱨǝrⱪaysisi üqün ⱪurbanliⱪ ⱪilinixning ⱪaysi küni bolidiƣanliⱪini uⱪturup ⱪoydi.
Тоді взяв Павло мужів отих, і назавтра очи́стився з ними, і ввійшов у храм, і звістив про ви́конання днів очи́щення, так, аж за кожного з них була́ жертва прине́сена.
27 Yǝttǝ künlük muddǝt toxuxⱪa az ⱪalƣanda, Asiya ɵlkisidin kǝlgǝn bǝzi Yǝⱨudiylar Pawlusni ibadǝthanida kɵrüp, halayiⱪni ⱪutritip, uningƣa ⱪol selip:
А коли ті сім день закінчи́тися мали, то азійські юдеї, як побачили в храмі його, підбу́рили ввесь наро́д, та руки на нього наклали,
28 — Əy Israillar, yardǝmdǝ bolunglar! Ⱨǝmmǝ yǝrdila, ⱨǝmmǝ adǝmgǝ hǝlⱪimizgǝ, Tǝwrat ⱪanuniƣa wǝ ibadǝthaniƣa ⱪarxi sɵzlǝrni ɵgitiwatⱪan adǝm dǝl xu. Uning üstigǝ, u yǝnǝ Greklǝrni ibadǝthanimizƣa baxlap kirip, bu muⱪǝddǝs jayni bulƣidi! — dǝp quⱪan kɵtürdi
кричачи́: „Ізраїльські мужі, рятуйте! Це люди́на ота, що проти народу й Зако́ну та місця цього всіх усюди навчає! А до того у храм упровадив і ге́лленів, — і занечи́стив це місце святе!“
29 (ularning bundaⱪ deyixining sǝwǝbi, ǝslidǝ ular xǝⱨǝrdǝ Əfǝsusluⱪ Trofimusning Pawlus bilǝn billǝ bolƣanliⱪini kɵrgǝnidi wǝ Pawlus uni ibadǝthaniƣa baxlap kirgǝn, dǝp oyliƣanidi).
Бо перед тим вони бачили в місті з ним ра́зом Трохима ефе́сянина, і гадали про нього, що Павло то його ввів у храм.
30 Xuning bilǝn, pütün xǝⱨǝr zilziligǝ kǝldi. Halayiⱪ tǝrǝp-tǝrǝptin yügürüp kelip, Pawlusni tutup, ibadǝthanidin sɵrǝp elip qiⱪti. Ibadǝthanining dǝrwaziliri dǝrⱨal taⱪiwetildi.
І порушилося ціле місто, і повстало збіго́висько люду. І, схопи́вши Павла, потягли його поза храм, а двері негайно зачинено.
31 Bu top adǝm Pawlusni [urup] ɵltürüwǝtmǝkqi bolup turƣanda, pütkül Yerusalemni malimanqliⱪ ⱪaplap kǝtkǝnliki toƣrisidiki bir hǝwǝr u yǝrdǝ turuxluⱪ [Rim] ⱪismining mingbexiƣa yǝtküzüldi.
Як хотіли ж забити його, то вістка досталась до полково́го тисяцього, що ввесь Єфусалим збунтувався!
32 Mingbexi dǝrⱨal lǝxkǝr wǝ birnǝqqǝ yüzbexini elip, top-top adǝmlǝrni basturuxⱪa yügürüp kǝldi. Mingbexi wǝ ǝskǝrlǝrni kɵrgǝn halayiⱪ Pawlusni uruxtin tohtidi.
І він зараз узяв воякі́в та сотників, і подався до них. А вони, як угледіли тисяцького й вояків, то бити Павла перестали.
33 Mingbexi aldiƣa ɵtüp, lǝxkǝrlǝrni Pawlusni tutup ikki zǝnjir bilǝn baƣlaxⱪa buyrudi. Andin u: — Bu adǝm kim? U nemǝ gunaⱨ ⱪildi? — dǝp soridi.
Приступив тоді ти́сяцький, та й ухопи́в його, і двома́ ланцюга́ми зв'язати звелів, і допитувати став: хто такий він і що́ він зробив?
34 Lekin [topilangqilarning] iqidǝ bǝzilǝr uni desǝ, bǝzilǝr buni deyixip warⱪirixatti. Malimanqiliⱪ tüpǝylidin mingbexi ⱨǝⱪiⱪiy ǝⱨwalni eniⱪlaxⱪa amalsiz ⱪelip, ahir Pawlusni ⱪǝl’ǝgǝ elip ketixni buyrudi.
Але кожен що інше викрикував у нато́впі. І, не мігши довідатись певного через за́колот, він звелів відпрова́дити його до форте́ці.
35 Lekin Pawlus ⱪǝl’ǝning pǝlǝmpiyigǝ kǝlgǝndǝ, topilangqilar tehimu zorawanlixip kǝtkǝqkǝ, lǝxkǝrlǝr uni kɵtürüxkǝ mǝjbur boldi.
А коли він до сходів прийшов, то трапилося, що мусіли не́сти його вояки із-за на́товпу лю́дського,
36 Qünki ularning kǝynidin top-top adǝmlǝr ǝgixip mengip: — U yoⱪitilsun! — dǝp warⱪirixatti.
бо бе́зліч народу йшла слідкома́ та кричала: „Геть із ним!“
37 Kǝlǝgǝ ǝkirilixigǝ az ⱪalƣanda, Pawlus mingbexiƣa: — Sizgǝ bir eƣiz sɵz ⱪilsam bolamdikin? — dǝp soridi. Mingbexi: — Grekqǝ bilǝmsǝn?
А коли Павло вхо́див до фортеці, то тисяцького поспитався: „Чи можна мені щось сказати тобі?“А той відказав: „То ти вмієш по-грецькому?
38 Undaⱪta, ilgiri isyan kɵtürüp, «hǝnjǝrqi ⱪatillar»din tɵt ming adǝmni baxlap qɵlgǝ ⱪeqip kǝtkǝn ⱨeliⱪi Misirliⱪ ǝmǝsmusǝn? — dǝp soridi.
Чи не той ти єги́птянин, що перед цими днями призвів був до бунту, і ви́провадив до пустині чотири тисячі потаємних убійників?“
39 Lekin Pawlus: — Mǝn Yǝⱨudiy, Kilikiyǝ ɵlkisidiki uluƣ xǝⱨǝr Tarsusning puⱪrasimǝn. Halayiⱪⱪa birnǝqqǝ eƣiz sɵz ⱪiliximƣa ijazǝt ⱪilixingizni ɵtünimǝn, — dedi.
А Павло відказав: „Я юде́янин із Та́рсу, громадя́нин відо́мого міста в Кілікі́ї. Благаю тебе, — дозволь мені до наро́ду промовити!“
40 [Mingbexi] ijazǝt beriwidi, Pawlus pǝlǝmpǝydǝ turup, halayiⱪⱪa ⱪol ixariti ⱪildi. Ⱪattiⱪ jimjitliⱪ basⱪanda, u ibraniy tilida sɵzlǝxkǝ baxlap: —
А коли той дозволив, то Павло став на сходах, і дав знака рукою наро́дові. А як тиша велика настала, промовив єврейською мовою, ка́жучи:
