Samu'il 1 5
1 Filistiylǝr Hudaning ǝⱨdǝ sanduⱪini olja elip, uni Əbǝn-Əzǝrdin elip Axdodⱪa bardi.
А филисти́мляни взяли́ Божого ковчега, і прине́сли його з Евен-Гаезеру до Ашдо́ду.
2 U yǝrdǝ Filistiylǝr Hudaning ǝⱨdǝ sanduⱪini elip Dagon buthanisiƣa ǝkirip, Dagon degǝn butning yeniƣa ⱪoydi.
І взяли́ филисти́мляни Божого ковче́га, і прине́сли його до Даґонового дому, і поставили його біля Даґо́на.
3 Axdoddikilǝr ǝtisi sǝⱨǝr ⱪopup kǝlsǝ, mana Dagon buti Pǝrwǝrdigarning ǝⱨdǝ sanduⱪining aldida yiⱪilƣiniqǝ düm yatatti. Xunga ular Dagon butni elip yǝnǝ ɵz ornida turƣuzup ⱪoydi.
А другого дня вранці повставали ашдодяни, аж ось Даґо́н лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковче́гом! І взяли́ вони Даґо́на, і поставили його на його місце.
4 Lekin ǝtisi sǝⱨǝr ⱪopup kǝlsǝ, mana, Dagon Pǝrwǝrdigarning ǝⱨdǝ sanduⱪining aldida yiⱪilƣiniqǝ düm yatatti; Dagonning bexi ⱨǝm ⱪolliri bosuƣida qeⱪilƣanidi; Dagonning pǝⱪǝt beliⱪsiman teni ⱪalƣanidi.
А наступного дня повставали вони рано, — аж ось Даґон лежить ницьма́ на землі перед Господнім ковчегом! А Даґонова голова та оби́дві долоні рук його лежать відтяті на порозі, — тільки тулуб Даґо́нів позостав при ньому.
5 Xunga bügüngǝ ⱪǝdǝr Axdodta ya Dagonning kaⱨinliri bolsun ya Dagonning buthanisiƣa kirgüqilǝr bolsun, Dagonning bosuƣisiƣa dǝssimǝydu.
Тому то жерці та всі, хто входить до Даґо́нового дому, не ступають на Даґонів порі́г у Ашдо́ді аж до цього дня.
6 Andin Pǝrwǝrdigarning ⱪoli Axdoddikilǝrning üstigǝ ⱪattiⱪ qüxüp, ularni wǝyran ⱪilip, Axdod bilǝn ǝtrapidikilǝrni ⱨürrǝk kesili bilǝn urdi.
І стала тяжка́ Господня рука на ашдо́дян, — і Він їх пусто́шив та бив їх боля́чками, Ашдо́д та довкі́лля його.
7 Axdoddikilǝr bularni kɵrüp: — Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪi bizlǝrdǝ turmisun! Qünki uning ⱪoli bizni wǝ ilaⱨimiz Dagonni ⱪattiⱪ besiwaldi, deyixti.
І побачили ашдо́дяни, що так, та й сказали: Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога, бо стала тяжко́ю Його рука на нас та на Даґо́на, бога нашого!“
8 Xuning bilǝn ular adǝm mangdurup Filistiylǝrning ⱨǝmmǝ ƣojilirini qaⱪirtip jǝm ⱪilip ulardin: — Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪini ⱪandaⱪ bir tǝrǝp ⱪilimiz? dǝp soridi. Ular: — Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪi Gatⱪa qǝt yol bilǝn yɵtkǝlsun, dǝp jawab berixti. Xuning bilǝn ular Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪini u yǝrgǝ qǝt yol bilǝn yɵtkidi.
І послали вони, і зібрали до себе всіх филисти́мських володарів, та й сказали: „Що́ ми зробимо з ковчегом Ізраїлевого Бога?“А ті відказали: „Нехай ковчег Ізраїлевого Бога пере́йде до Ґату“. І вони перенесли ковчега Ізраїлевого Бога.
9 Wǝ xundaⱪ boldiki, ular uni qǝt yol bilǝn yɵtkigǝndin keyin Pǝrwǝrdigarning ⱪoli u xǝⱨǝrgǝ qüxüp kixilǝrni ⱪattiⱪ sarasimigǝ qüxürdi. U kiqiklǝrdin tartip qonglarƣiqǝ xǝⱨǝrdikilǝrni urdi, ular ⱨürrǝk kesiligǝ giriptar boldi.
І сталося по то́му, як вони перене́сли його, то Господня рука була проти міста, — сталося дуже велике замі́шання. І вдарив Він людей того міста від мало́го й аж до великого, — і появилися на них боля́чки.
10 Xuning bilǝn ular Hudaning ǝⱨdǝ sanduⱪini Əkronƣa ǝwǝtti. Lekin Hudaning ǝⱨdǝ sanduⱪi Əkronƣa yetip kǝlgǝndǝ, Əkrondikilǝr pǝryad ⱪilip: — Biz bilǝn hǝlⱪimizni ɵltürüx üqün ular Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪini bizgǝ yɵtkidi! — dedi.
І вони вислали Божого ковчега до Екро́ну. І сталося, як Божий ковчег прибув до Екро́ну, то екро́няни стали кричати, говорячи: „Перене́сли до нас ковче́га Ізраїлевого Бога, щоб вигубив нас та наро́д наш!“
11 Ular adǝm mangdurup Filistiylǝrning ƣojilirini ⱪiqⱪartip jǝm ⱪilip ularƣa: — Biz bilǝn hǝlⱪimizni ɵltürmǝsliki üqün Israilning Hudasining ǝⱨdǝ sanduⱪini bu yǝrdin ɵz jayiƣa kǝtküzünglar, dedi; qünki ⱪattiⱪ wǝⱨimǝ xǝⱨǝrni basⱪanidi; Hudaning ⱪoli ularning üstigǝ tolimu eƣir qüxkǝnidi.
І послали вони, і зібрали всіх филисти́мських володарів, та й говорили: „Відішліть ковчега Ізраїлевого Бога, нехай вернеться на місце своє, і нехай не поб'є нас та наро́да нашого“, бо було́ смертельне замі́шання в усьо́му місті. І Божа рука стала там дуже тяжка́.
12 Ɵlmigǝn adǝmlǝr bolsa ⱨürrǝk kesili bilǝn urulup, xǝⱨǝrning pǝryadi asmanƣa kɵtürüldi.
А ті люди, хто не повмира́в, були вдарені боля́чками, — і зойк міста підня́вся до неба!
