Zebur 104
1 Perwerdigargha teshekkür-medhiye qaytur, i jénim! I Perwerdigar Xudayim, intayin ulughsen; Shanu-shewket we heywet bilen kiyin’gensen;
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Libas bilen pürken’gendek yoruqluqqa pürken’gensen, Asmanlarni chédir perdisi kebi yayghansen.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 U yuqiriqi rawaqlirining limlirini sulargha ornatqan, Bulutlarni jeng harwisi qilip, Shamal qanatliri üstide mangidu;
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 U perishtilirini shamallar, Xizmetkarlirini ot yalquni qilidu.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Yerni U ulliri üstige ornatqan; U esla tewrinip ketmeydu.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Libas bilen oralghandek, uni chongqur déngizlar bilen orighansen, Sular taghlar choqqiliri üstide turdi.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Séning tenbihing bilen sular beder qachti, Güldürmamangning sadasidin ular tézdin yandi;
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Taghlar örlep chiqti, Wadilar chüshüp ketti, [Sular] Sen békitken jaygha chüshüp ketti.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Ular téship, yerni yene qaplimisun dep, Sen ulargha cheklime qoyghansen.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 [Tengri] wadilarda bulaqlarni échip urghutidu, Suliri taghlar arisida aqidu.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Daladiki herbir janiwargha ussuluq béridu, Yawayi éshekler ussuzluqini qanduridu.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Köktiki qushlar ularning boyida qonidu, Derex shaxliri arisida sayraydu.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 U yuqiridiki rawaqliridin taghlarni sughiridu; Yer Séning yasighanliringning méwiliridin qandurulidu!
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 U mallar üchün ot-chöplerni, Insanlar üchün köktatlarni östüridu, Shundaqla nanni yerdin chiqiridu;
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 Ademning könglini xush qilidighan sharabni, Insan yüzini parqiritidighan mayni chiqiridu; Insanning yürikige nan bilen quwwet béridu;
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Perwerdigarning derexliri, Yeni Özi tikken Liwan kédir derexliri [su ichip] qanaetlinidu.
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 Ene ashular arisigha qushlar uwa yasaydu, Leylek bolsa, archa derexlirini makan qilidu.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Égiz choqqilar tagh öchkilirining, Tik yarlar sughurlarning panahi bolidu.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Pesillerni békitmek üchün U ayni yaratti, Quyash bolsa pétishini bilidu.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Sen qarangghuluq chüshürisen, tün bolidu; Ormandiki janiwarlarning hemmisi uningda shipir-shipir kézip yüridu.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Arslanlar olja izdep hörkireydu, Tengridin ozuq-tülük sorishidu;
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Quyash chiqipla, ular chékinidu, Qaytip kirip uwilirida yatidu.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Insan bolsa öz ishigha chiqidu, Ta kechkiche méhnette bolidu.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 I Perwerdigar, yasighan herxil nersiliring neqeder köptur! Hemmisini hékmet bilen yaratqansen, Yer yüzi ijat-bayliqliring bilen toldi.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Ene büyük bipayan déngiz turidu! Uningda san-sanaqsiz ghuzh-ghuzh janiwarlar, Chong we kichik haywanlar bar.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Shu yerde kémiler qatnaydu, Uningda oynaqlisun dep sen yasighan léwiatanmu bar;
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Waqtida ozuq-tülük bergin dep, Bularning hemmisi Sanga qaraydu.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 Ulargha berginingde, tériwalidu, Qolungni achqiningdila, ular nazunémetlerge toyidu.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Yüzüngni yoshursang, ular dekke-dükkige chüshidu, Rohlirini alsang, ular jan üzüp, Yene tupraqqa qaytidu.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Rohingni ewetkiningde, ular yaritilidu, Yer-yüzi yéngi [bir dewr bilen] almishidu.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Perwerdigarning shan-shöhriti ebediydur, Perwerdigar Öz yaratqanliridin xursen bolidu.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 U yerge baqqinida, yer titreydu, Taghlargha tegkinide, ular tütün chiqiridu.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Hayatla bolidikenmen, Perwerdigargha naxsha éytimen; Wujudum bolsila Xudayimni küyleymen.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 U sürgen oy-xiyallirimdin söyünse! Perwerdigarda xushallinimen!
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Gunahkarlar yer yüzidin tügitilidu, Reziller yoq bolidu. I jénim, Perwerdigargha teshekkür-medhiye qaytur! Hemdusana!
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
