Zebur 104
1 Perwerdigargha teshekkür-medhiye qaytur, i jénim! I Perwerdigar Xudayim, intayin ulughsen; Shanu-shewket we heywet bilen kiyin’gensen;
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти звеличився, зодягнувся у славу й велич.
2 Libas bilen pürken’gendek yoruqluqqa pürken’gensen, Asmanlarni chédir perdisi kebi yayghansen.
Він огортається світлом, немов шатами; розстилає небеса, як покривало;
3 U yuqiriqi rawaqlirining limlirini sulargha ornatqan, Bulutlarni jeng harwisi qilip, Shamal qanatliri üstide mangidu;
закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць. Він робить хмари Своєю колісницею, крокує на крилах вітру.
4 U perishtilirini shamallar, Xizmetkarlirini ot yalquni qilidu.
Він робить Своїми посланцями вітри, Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Yerni U ulliri üstige ornatqan; U esla tewrinip ketmeydu.
Він заклав землю на її основах, тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Libas bilen oralghandek, uni chongqur déngizlar bilen orighansen, Sular taghlar choqqiliri üstide turdi.
Ти вкрив її безоднею, мов одягом, на горах стояли води,
7 Séning tenbihing bilen sular beder qachti, Güldürmamangning sadasidin ular tézdin yandi;
[та] від грізного крику Твого побігли вони, від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Taghlar örlep chiqti, Wadilar chüshüp ketti, [Sular] Sen békitken jaygha chüshüp ketti.
Піднялися були в гори вони та спустилися в долини, до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Ular téship, yerni yene qaplimisun dep, Sen ulargha cheklime qoyghansen.
Ти поклав межу, яку вони не перейдуть, не вкриють вони знову землі.
10 [Tengri] wadilarda bulaqlarni échip urghutidu, Suliri taghlar arisida aqidu.
Ти посилаєш води джерела в річища, між горами течуть вони,
11 Daladiki herbir janiwargha ussuluq béridu, Yawayi éshekler ussuzluqini qanduridu.
напувають усіх звірів польових; [там] втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 Köktiki qushlar ularning boyida qonidu, Derex shaxliri arisida sayraydu.
При [водах] тих живуть птахи небесні, з-поміж гілля подають голос.
13 U yuqiridiki rawaqliridin taghlarni sughiridu; Yer Séning yasighanliringning méwiliridin qandurulidu!
Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх. Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 U mallar üchün ot-chöplerni, Insanlar üchün köktatlarni östüridu, Shundaqla nanni yerdin chiqiridu;
Ти вирощуєш траву для худоби й збіжжя для потреб людини, щоб вивести їжу із землі,
15 Ademning könglini xush qilidighan sharabni, Insan yüzini parqiritidighan mayni chiqiridu; Insanning yürikige nan bilen quwwet béridu;
і вино, що серце людське веселить, щоб сяяло обличчя від олії і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Perwerdigarning derexliri, Yeni Özi tikken Liwan kédir derexliri [su ichip] qanaetlinidu.
Насичуються дерева Господні, кедри ліванські, які Він насадив.
17 Ene ashular arisigha qushlar uwa yasaydu, Leylek bolsa, archa derexlirini makan qilidu.
Там птахи в’ють гнізда, домівка лелеки – на кипарисах.
18 Égiz choqqilar tagh öchkilirining, Tik yarlar sughurlarning panahi bolidu.
Високі гори диким козлам належать, скелі – притулок даманів.
19 Pesillerni békitmek üchün U ayni yaratti, Quyash bolsa pétishini bilidu.
Він створив місяць, щоб час визначати; сонце знає, коли йому заходити.
20 Sen qarangghuluq chüshürisen, tün bolidu; Ormandiki janiwarlarning hemmisi uningda shipir-shipir kézip yüridu.
Ти наводиш темряву, і настає ніч, коли рухаються всі звірі лісові.
21 Arslanlar olja izdep hörkireydu, Tengridin ozuq-tülük sorishidu;
Молоді леви ричать за здобиччю, просячи собі у Бога їжу.
22 Quyash chiqipla, ular chékinidu, Qaytip kirip uwilirida yatidu.
Сходить сонце – вони збираються разом і лягають у своє лігво.
23 Insan bolsa öz ishigha chiqidu, Ta kechkiche méhnette bolidu.
Людина виходить на свою працю й на роботу свою аж до вечора.
24 I Perwerdigar, yasighan herxil nersiliring neqeder köptur! Hemmisini hékmet bilen yaratqansen, Yer yüzi ijat-bayliqliring bilen toldi.
Які численні діяння Твої, Господи! Усе Ти мудро створив; земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Ene büyük bipayan déngiz turidu! Uningda san-sanaqsiz ghuzh-ghuzh janiwarlar, Chong we kichik haywanlar bar.
Ось море велике й просторе, там живина кишить без ліку, живі істоти – малі й великі.
26 Shu yerde kémiler qatnaydu, Uningda oynaqlisun dep sen yasighan léwiatanmu bar;
Там ходять кораблі, там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Waqtida ozuq-tülük bergin dep, Bularning hemmisi Sanga qaraydu.
Усі вони очікують від Тебе, що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Ulargha berginingde, tériwalidu, Qolungni achqiningdila, ular nazunémetlerge toyidu.
Ти даєш їм – вони приймають, відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Yüzüngni yoshursang, ular dekke-dükkige chüshidu, Rohlirini alsang, ular jan üzüp, Yene tupraqqa qaytidu.
Сховаєш обличчя Своє – вони бентежаться. Забираєш дух їхній – гинуть і повертаються в порох [земний].
30 Rohingni ewetkiningde, ular yaritilidu, Yer-yüzi yéngi [bir dewr bilen] almishidu.
Пошлеш духа Свого – вони створюються, і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Perwerdigarning shan-shöhriti ebediydur, Perwerdigar Öz yaratqanliridin xursen bolidu.
Нехай буде слава Господня навіки, нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 U yerge baqqinida, yer titreydu, Taghlargha tegkinide, ular tütün chiqiridu.
Він погляне на землю, і вона затремтить; торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Hayatla bolidikenmen, Perwerdigargha naxsha éytimen; Wujudum bolsila Xudayimni küyleymen.
Я співатиму Господеві[усе] життя моє; співатиму Богові моєму, поки існую.
34 U sürgen oy-xiyallirimdin söyünse! Perwerdigarda xushallinimen!
Нехай буде приємним Йому мій роздум: я радітиму в Господі.
35 Gunahkarlar yer yüzidin tügitilidu, Reziller yoq bolidu. I jénim, Perwerdigargha teshekkür-medhiye qaytur! Hemdusana!
Нехай згинуть грішники із землі й нечестивих більше не буде. Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
