Yeremiyaning yigha-zarliri 5
1 Béshimizgha chüshkenlerni ésingge keltürgeysen, i Perwerdigar; Qara, bizning reswachiliqta qalghinimizni neziringge alghaysen!
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Mirasimiz yatlargha, Öylirimiz yaqa yurtluqlargha tapshuruldi.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Biz yétim-yésirler, atisizlar bolup qalduq; Anilirimizmu tul qaldi.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Ichidighan suni sétiwélishimiz kérek; Otunni peqet pulgha alghili bolidu.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Bizni qoghlighuchilar tap basturup kéliwatidu; Halsirap, héch aram tapalmaymiz.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Jan saqlighudek bir chishlem nanni dep, Misir hem Asuriyege qol bérip boysun’ghanmiz.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Ata-bowilirimiz gunah sadir qilip dunyadin ketti; Biz bolsaq, ularning qebihlikining jazasini kötürüshke qalduq.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Üstimizdin höküm sürgüchiler qullardur; Bizni ularning qolidin azad qilghuchi yoqtur.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Dalada qilich tüpeylidin, Nénimizni tépishqa jénimizni tewekkul qilmaqtimiz.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Térimiz tonurdek qiziq, Achliq tüpeylidin qizitma bizni basmaqta.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Zionda ayallar, Yehuda sheherliride pak qizlar ayagh asti qilindi.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Emirler qolidin dargha ésip qoyuldi; Aqsaqallarning hörmiti héch qilinmidi.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Yash yigitler yarghunchaqta japa tartmaqta, Oghul balilirimiz otun yüklerni yüdüp deldengship mangmaqta.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Aqsaqallar sheher derwazisida olturmas boldi; Yigitler neghme-nawadin qaldi.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Shad-xuramliq könglimizdin ketti, Ussul oynishimiz matemge aylandi.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Béshimizdin taj yiqildi; Halimizgha way! Chünki biz gunah sadir qilduq!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Buning tüpeylidin yüreklirimiz mujuldi; Bular tüpeylidin közlirimiz qarangghulashti —
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 — Zion téghigha qarap közlirimiz qarangghulashti, Chünki u chölderep ketti, Chilböre uningda paylap yürmekte.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Sen, i Perwerdigar, menggüge höküm sürisen; Texting dewrdin-dewrge dawamlishidu.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Sen némishqa bizni daim untuysen? Némishqa shunche uzun’ghiche bizdin waz kéchisen?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Bizni yéninggha qayturghaysen, i Perwerdigar! Shundaq bolghanda biz qaytalaymiz! Künlirimizni qedimkidek eslige keltürgeysen,
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 — Eger sen bizni mutleq chetke qaqmighan bolsang, Eger bizdin cheksiz ghezeplenmigen bolsang!
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
