Ayup 30
1 — «Biraq hazir bolsa, yashlar méni mazaq qilidu, Ularning dadilirini hetta padamni baqidighan itlar bilen bille ishleshke yol qoyushnimu yaman körettim.
А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.
2 Ularning maghduri ketkendin kéyin, Qolidiki küch manga néme payda yetküzelisun?
Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!
3 Yoqsuzluq hem achliqtin yiglep ketken, Ular uzundin buyan chölderep ketken desht-bayawanda quruq yerni ghajaydu.
Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4 Ular emen-shiwaqni chatqallar arisidin yulidu, Shumbuyining yiltizlirinimu térip özlirige nan qilidu.
рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.
5 Ular el-yurtlardin heydiwétilgen bolidu, Kishiler ularni körüpla oghrini körgendek warqirap tillaydu.
Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,
6 Shuning bilen ular sürlük jilghilarda qonup, Tashlar arisida, gharlar ichide yashashqa mejbur bolidu.
так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,
7 Chatqalliq arisida ular hangrap kétidu, Tikenler astida ular dügdiyip olturishidu;
ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —
8 Nadanlarning, nam-abruyisizlarning baliliri, Ular zémindin sürtoqay heydiwétilgen.
сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!
9 Men hazir bolsam bularning hejwiy naxshisi, Hetta söz-chöchikining destiki bolup qaldim!
А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.
10 Ular mendin nepretlinip, Mendin yiraq turup, Yüzümge tükürüshtinmu yanmaydu.
Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,
11 Chünki [Xuda] méning hayat rishtimni üzüp, méni japagha chömdürgen, Shuning bilen shu ademler aldimda tizginlirini éliwetken.
бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.
12 Ong yénimda bir top chüprende yashlar ornidin turup, Ular putumni turghan yéridin ittiriwetmekchi, Ular sépilimgha hujum pelempeylirini kötürüp turidu;
По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.
13 Ular yolumni buzuwétidu, Ularning héch yölenchüki bolmisimu, Halakitimni ilgiri sürmekte.
Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —
14 Ular sépilning keng bösük jayidin bösüp kirgendek kirishidu; Weyranilikimdin paydilinip chong tashlardek domilap kirishidu.
немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.
15 Wehimiler burulup méni öz nishani qilghan; Shuning bilen hörmitim shamal ötüp yoq bolghandek heydiwétildi, Awatchiliqimmu bulut ötüp ketkendek ötüp ketti.
Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.
16 Hazir bolsa jénim qachidin tökülüp ketkendek; Azabliq künler méni tutuwaldi.
А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17 Kéchiler bolsa, manga söngeklirimgiche sanjimaqta; Aghriqlirim méni chishlep dem almaydu.
Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.
18 [Aghriqlar] zor küchi bilen manga kiyim-kéchikimdek boldi; Ular könglikimning yaqisidek manga chaplishiwaldi.
З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.
19 Xuda méni sazliqqa tashliwetken, Men topa-changgha we külge oxshash bolup qaldim.
Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.
20 Men Sanga nale-peryad kötürmektimen, Biraq Sen manga jawab bermeysen; Men ornumdin tursam, Sen peqetla manga qarapla qoyisen.
Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.
21 Sen özgirip manga bir zalim boldung; Qolungning küchi bilen manga zerbe qiliwatisen;
Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.
22 Sen méni kötürüp Shamalgha mindürgensen; Boran-chapqunda teelluqatimni yoq qiliwetkensen.
На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!
23 Chünki Sen méni axirida ölümge, Yeni barliq hayat igilirining «yighilish öyi»ge keltürüwatisen.
Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.
24 U halak qilghan waqtida kishiler nale-peryad kötürsimu, U qolini uzatqanda, duaning derweqe héchqandaq netijisi yoq;
Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25 Men künliri tes kishi üchün yighlap [dua qilghan] emesmu? Namratlar üchün jénim azablanmidimu?
Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26 Men özüm yaxshiliq kütüp yürginim bilen, yamanliq kélip qaldi; Nur kütkinim bilen, qarangghuluq keldi.
Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.
27 Ichim qazandek qaynap, aramliq tapmaywatidu; Azabliq künler manga yüzlendi.
Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,
28 Men quyash nurini körmeymu qaridap yürmektimen; Xalayiq arisida men ornumdin turup, nale-peryad kötürimen.
ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.
29 Men chilbörilerge qérindash bolup qaldim, Huwqushlarning hemrahi boldum.
Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,
30 Térem qariyip mendin ajrap kétiwatidu, Söngeklirim qiziqtin köyüp kétiwatidu.
моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.
31 Chiltarimdin matem mersiyesi chiqidu, Néyimning awazi haza tutquchilarning yighisigha aylinip qaldi».
І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.
