Ayup 17
1 Méning rohim sunuq, Künlirim tügey deydu, Görler méni kütmekte.
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
2 Etrapimda aldamchi mazaq qilghuchilar bar emesmu? Közümning ularning échitquluqigha tikilip turushtin bashqa amali yoqtur.
Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
3 Ah, jénim üchün Özüng xalighan kapaletni élip Özüngning aldida manga borun bolghaysen; Sendin bashqa kim méni qollap borun bolsun?
Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
4 Chünki Sen [dostlirimning] könglini yoruqluqtin qaldurghansen; Shunga Sen ularni ghelibidinmu mehrum qilisen!
Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
5 Gheniymet alay dep dostlirigha peshwa atqan kishining bolsa, Hetta balilirining közlirimu kor bolidu.
Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
6 U méni el-yurtlarning aldida söz-chöchekke qoydi; Men kishiler yüzümge tüküridighan adem bolup qaldim.
Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
7 Derd-elemdin közüm torliship ketti, Barliq ezalirim kölenggidek bolup qaldi.
З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
8 Bu ishlarni körüp duruslar heyranuhes bolidu; Bigunahlar iplaslargha qarshi turushqa qozghilidu.
Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
9 Biraq heqqaniy adem öz yolida ching turidu, Qoli pak yüridighan ademning küchi toxtawsiz ulghiyidu.
І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
10 Emdi qéni, hemminglar, yene kélinglar; Aranglardin birmu dana adem tapalmaymen.
Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
11 Künlirim axirlishay dep qaptu, Muddialirim, könglümdiki intizarlar üzüldi.
Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
12 Bu ademler kéchini kündüzge aylandurmaqchi; Ular qarangghuluqqa qarap: «Nur yéqinlishiwatidu» déyishiwatidu.
вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. (Sheol h7585)
14 «Chirip kétishni: «Sen méning atam!», Qurtlarni: «Apa! Acha!» dep chaqirimen!
До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
15 Undaqta ümidim nede? Shundaq, ümidimni kim körelisun?
Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
