< Вәһий 21 >

1 Андин, йеңи асман вә йеңи зиминни көрдүм; чүнки бурунқи асман вә зимин өтүп кәткән еди, деңизму мәвҗут болмиди.
Потім я побачив «нове небо та нову землю», бо перше небо та перша земля проминули, і моря вже не було.
2 Муқәддәс шәһәрниң, йәни Худадин чиққан, худди өз жигитигә той пәрдазлирини қилип һазирланған қиздәк йеңи Йерусалимниң әрштин чүшүватқанлиқни көрдүм.
Я побачив святе місто, новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, підготовлений як наречена, прикрашена для свого чоловіка.
3 Әрштин жуқури көтирилгән бир авазниң мундақ дегәнлигини аңлидим: «Мана, Худаниң макани инсанларниң арисидидур; У улар билән биллә маканлишип туриду, улар Униң хәлқи болиду. Худа Өзиму улар билән биллә туруп, уларниң Худаси болиду.
І я почув від престолу гучний голос, який казав: «Ось Оселя Бога [тепер] з людьми, і Він житиме з ними. Вони будуть Його народом, і Сам Бог буде з ними їхнім Богом.
4 У уларниң көзлиридики һәр тамчә яшни сүртиду; әнди өлүм әсла болмайду, нә матәм, нә жиға-зерә, нә қайғу-әләм болмайду, чүнки бурунқи ишлар өтүп кәтти».
Він витре кожну сльозу з їхніх очей. Більше не буде смерті, жалоби, плачу чи болю, бо колишнє минуло».
5 Тәхттә Олтарғучи: — Мана, һәммини йеңи қилимән! — деди. У маңа йәнә: Буларни хатириливал! Чүнки бу сөзләр һәқиқий вә ишәшликтур, — деди.
Той, Хто сидів на престолі, сказав: «Ось Я творю все нове!» І додав: «Запиши [це], бо ці слова надійні й правдиві».
6 У йәнә маңа мундақ деди: — «Иш тамам болди! Мән «Алфа» вә «Омега»дурмән, Муқәддимә вә Хатимә Өзүмдурмән. Уссиған һәр кимгә һаятлиқ сүйиниң булиқидин һәқсиз беримән.
Він сказав мені: «Звершилося. Я – Альфа і Омега, Початок і Кінець. Спраглому дам пити даром з джерела живої води.
7 Ғәлибә қилғучи һәр ким буларға мирасхорлуқ қилиду; Мән униң Худаси болимән, уму Мениң оғлум болиду.
Хто переможе, успадкує це [все], і Я буду його Богом, а він буде Мені сином.
8 Лекин қорққанчақлар, етиқатсизлар, жиркиничликләр, қатиллар, бузуқлуқ қилғучилар, сеһиргәрләр, бутпәрәсләр вә барлиқ ялғанчиларға болса, уларниң қисмити от билән гуңгут йенип туруватқан көлдур — бу болса иккинчи өлүмдур». (Limnē Pyr g3041 g4442)
Що ж до боягузів, невірних, мерзотників, убивць, розпусників, чаклунів, ідолопоклонників та всіх брехунів, то їхня частка – вогняне й сірчане озеро. Це є друга смерть». (Limnē Pyr g3041 g4442)
9 Ахирқи йәттә балаю-апәт билән толған йәттә чинини тутқан йәттә пәриштидин бири келип, маңа сөзләп: — Кәл! Саңа Қозиниң җориси болидиған қизни көрситип қояй, — деди.
Один із семи ангелів, у котрих було сім чаш, наповнених сімома останніми карами, прийшов і сказав мені: «Прийди, я покажу тобі наречену, дружину Агнця».
10 Андин у мени Роһниң илкидә болған һалда йоған вә егиз бир таққа елип қойди. У йәрдин маңа Худадин чиққан муқәддәс шәһәр Йерусалимниң әрштин чүшүватқанлиғини көрсәтти.
І він переніс мене в Дусі на велику й високу гору та показав мені святе місто Єрусалим, що сходило з неба від Бога.
11 Униңда Худаниң шан-шәриви бар еди, униң җуласи интайин қиммәтлик гөһәрниң, йешил яқуттәк ялтириған хрусталъниң җуласиға охшайтти.
Воно мало Божу славу, а його сяйво було схоже на дорогоцінний камінь, наче камінь яшми, прозорий, мов кришталь.
12 Униң чоң һәм егиз сепили бар еди; сепилниң он икки дәрвазиси болуп, дәрвазиларда он икки пәриштә туратти. Һәр бир дәрвазиниң үстигә Исраилларниң он икки қәбилисидин бириниң исми йезилған еди.
Він мав велику й високу стіну з дванадцятьма воротами та з дванадцятьма ангелами біля воріт. На [воротах] були написані імена дванадцяти племен Ізраїля.
13 Мәшриқ тәрипидә үч дәрваза, шимал тәрипидә үч дәрваза, җәнуп тәрипидә үч дәрваза вә мәғрип тәрипидә үч дәрваза бар еди.
Три брами були на сході, три – на півночі, три – на півдні й три – на заході.
14 Шәһәрниң сепилиниң он икки һул теши болуп, уларниң үстигә он икки исим, йәни Қозиниң расулиниң исимлири пүтүклүктур.
Стіна міста мала дванадцять основ, і на них були імена дванадцяти апостолів Агнця.
15 Маңа сөз қилған пәриштиниң қолида шәһәрни, униң дәрвазилири вә униң сепилини өлчәйдиған алтун қомуш өлчигүч һаса бар еди.
[Ангел], який розмовляв зі мною, мав золоту тростину, щоб виміряти місто, його брами та стіну.
16 Шәһәр төрт часа болуп, узунлуғи билән кәңлиги охшаш еди. Пәриштә шәһәрни һаса билән өлчиди — он икки миң стадийон кәлди (узунлуғи, кәңлиги вә егизлиги тәңдур).
Місто було чотирикутне, його довжина була така ж, як ширина. Він виміряв місто тростиною [і виявив, що воно має] дванадцять тисяч стадіїв. Його довжина, широта й висота – однакові.
17 У сепилниму өлчиди. Сепилниң [қелинлиғи] инсанларниң өлчәм бирлиги бойичә, йәни шу пәриштиниң өлчими бойичә бир йүз қириқ төрт җәйнәк кәлди.
Він виміряв і стіну, і вона мала сто сорок чотири лікті за людською мірою, якою користувався ангел.
18 Сепилниң қурулуши болса йешил яқуттин, шәһәр әйнәктәк сүзүк сап алтундин бена қилинған еди.
Стіна [міста] була збудована з яшми, а [саме] місто – з чистого, як прозоре скло, золота.
19 Шәһәр сепилиниң һуллири һәр хил қиммәтлик яқутлар билән безәлгән еди. Биринчи һул таш йешил яқут, иккинчиси көк яқут, үчинчиси һеқиқ, төртинчиси зумрәт,
Основи міських стін були прикрашені різними видами дорогоцінного каменю. Перший був із яшми, другий – із сапфіру, третій – з агата, четвертий – зі смарагду,
20 бәшинчиси қизил һеқиқ, алтинчиси қизил қашташ, йәттинчиси сериқ квартс, сәккизинчиси сус йешил яқут, тоққузинчиси топаз, онинчиси йешил квартс, он биринчиси сөсүн яқут вә он иккинчиси пироза еди.
п’ятий – з оніксу, шостий – з рубіна, сьомий – з хризоліту, восьмий – з берилу, дев’ятий – з топазу, десятий – з бірюзи, одинадцятий – з гіацинту й дванадцятий – з аметисту.
21 Он икки дәрваза он икки мәрвайит еди, демәк дәрвазиларниң һәр бири бирдин мәрвайиттин ясалған еди. Шәһәрниң ғол йоли әйнәктәк сүзүк сап алтундин еди.
Дванадцять воріт були дванадцятьма перлинами, кожні ворота були з однієї перлини. Велика вулиця міста була з чистого золота, як прозоре скло.
22 Шәһәрдә һеч қандақ ибадәтхана көрмидим, чүнки Һәммигә Қадир Пәрвәрдигар Худа вә Қоза униң ибадәтханисидур.
Я не бачив у місті храму, бо його Храм – це Господь Бог Вседержитель і Агнець.
23 Шәһәрниң йорутулуши үчүн қуяшқа яки айға муһтаҗ әмәс, чүнки Худаниң шан-шәриви уни йорутқан еди, униң чириғи болса Қозидур.
Місто не потребує сонця чи місяця, щоб світили в ньому, бо слава Божа освітлює його, а Агнець – його світильник.
24 Әлләр шәһәрдики йоруқлуқта жүриду; йәр йүзидики падишалар шанушәвкитини униң ичигә елип келиду.
Народи будуть ходити в його світлі, і земні царі приноситимуть туди свою славу.
25 Униң дәрвазилири күндүздә һәргиз тақалмайду (әмәлийәттә у йәрдә кечә зади болмайду).
Його ворота ніколи не будуть зачинені вдень, а ночі там не буде.
26 Һәр қайси әлләрниң шанушәвкити вә һөрмәт-иззити униң ичигә елип келиниду.
І принесуть до нього славу й честь народів.
27 Һәр қандақ һарам нәрсә вә һәр қандақ жиркиничлик ишларни қилғучи яки ялғанчилиқ қилғучи униңға кирәлмәйду; пәқәт нами Қозиниң һаятлиқ дәптиридә йезилғанларла кирәләйду.
У нього не ввійде ніщо нечисте і той, хто чинить ганебне та обманює, а лише той, хто записаний в книзі життя Агнця.

< Вәһий 21 >