< Зәбур 95 >

1 Келиңлар, Пәрвәрдигарни яңритип күйләйли, Ниҗатлиғимиз болған Қорам Тешимизға тәнтәнә қилайли!
Прийдіть, заспіваємо радісно Господу, вигукнемо піднесено скелі спасіння нашого.
2 Тәшәккүрләр билән униң алдиға келәйли, Униңға күйләр билән тәнтәнә қилайли!
Прийдемо перед обличчя Його з подякою, піснями прославимо Його.
3 Чүнки Пәрвәрдигар — бүйүк бир илаһтур, Пүткүл илаһлар үстидики бүйүк бир Падишадур.
Адже Господь – Бог великий і Цар могутніший від усіх богів.
4 Йәрниң тәглири Униң қолидидур, Тағларниң чоққилириму Униңкидур.
У руці Його глибини землі, і вершини гір належать Йому;
5 Деңиз Униңки, У уни яратқан; Қуруқлуқни Униң қоллири шәкилләндүрди.
море – Його, Він створив його, і суходіл Його руки утворили.
6 Келиңлар, Униңға баш уруп сәҗдә қилайли, Пәрвәрдигар Яратқучимиз алдида тиз пүкәйли!
Прийдіть, поклонімося, впадемо долілиць, схилимо коліна перед Господом, Творцем нашим,
7 Чүнки У бизниң Худайимиздур, Биз болсақ Униң яйлиғидики хәлиқ, Униң қоли бақидиған қойлармиз. Бүгүн, әгәр Униң авазини аңлисаңлар,
бо Він – наш Бог, а ми – народ Його пасовища, вівці, про яких Він піклується. Сьогодні, коли ви почуєте Його голос,
8 Әйни чағларда Мәрибаһда болғандәк, чөл-баявандики Массаһда болған күндәк, Жүригиңларни җаһил қилмаңлар!
не зачерствійте серцями вашими, як у Мериві, як було того дня у Массі в пустелі,
9 Мана шу йәрдә ата-бовилириңлар Мени синиди, испатлиди һәм қилғинимни көрди.
де спокушали Мене предки ваші, випробовували Мене, хоча й бачили Моє діяння.
10 Мән қириқ жил шу дәвирдин бизар болуп: — «Булар көңлидә адашқан бир хәлиқтур, Мениң йоллиримни һеч билип йәтмигән» — дедим.
Сорок років дратував Мене цей рід, тоді сказав Я: «Вони народ, що блукає серцем, не знають шляхів Моїх.
11 Шуңа Мән ғәзәплинип қәсәм ичип: — «Улар һәргиз Мениң арамгаһимға кирмәйду» — дедим.
Тому присягнув Я у гніві Моєму: не увійдуть вони до Мого спокою!»

< Зәбур 95 >