< Зәбур 94 >
1 И итиқамлар алғучи Тәңри, Пәрвәрдигар! И интиқамлар алғучи Тәңри, парлиғайсән!
Бог помсти — Господь, Бог помсти з'явився, —
2 Көтирилгин, Өзүңни көтәргин, и җаһанни Сорақ Қилғучи, Мәғрурларға җазасини бәргин!
піднеси́ся, о Су́дде землі, бундю́чним запла́ту віддай!
3 Қачанғичә рәзилләр, и Пәрвәрдигар, Қачанғичә рәзилләр тәнтәнә қилип жүривериду?
Аж доки безбожні, о Господи, аж доки безбожні втіша́тися будуть?
4 Қачанғичә һакавурларчә сөзләп валақшийду, Қәбиһлик қилғучиларниң һәммиси йоған гәп қилип жүриду?
Доки бу́дуть верзти́, говорити бундю́чно, доки будуть пиша́тись злочинці?
5 Улар хәлқиңни езиду, и Пәрвәрдигар, Сениң мирасиңға җәбир-җапа салмақта.
Вони тиснуть наро́д Твій, о Господи, а спадок Твій вони му́чать.
6 Тул аял вә ғерип-мусапирларни қирип, Йетим-йесирләрни өлтүрүп: —
Вдову́ та чужи́нця вбивають вони, і мордують сирі́т
7 «Яһ көрмәйду», «Яқупниң Худаси көңүл бөлмәйду», — дәйду.
та й говорять: „Не бачить Господь, і не завва́жить Бог Яковів“.
8 Силәр көңүл қоюңлар, и әлниң һамақәтлири! Ахмақлар, қачан дана болисиләр?
Зрозумійте це ви, нерозумні в наро́ді, а ви, убогі на розум, коли набере́теся глу́зду?
9 Қулақни тиклигүчиниң Өзи аңлимамду? Көзни Ясиғучиниң Өзи көрмәмду?
Хіба Той, що ухо щепи́в, — чи Він не почує? Хіба Той, що око створи́в, — чи Він не побачить?
10 Әлләрни тәрбийилигүчи, Инсанға әқил-билим үгәткүчиниң Өзи адәмни әйиплимәмду?
Хіба Той, що карає наро́ди, — чи Він не скарта́є, Він, що навчає люди́ну знання́?
11 Пәрвәрдигар инсанниң ой-хияллириниң тутами йоқлуғини билиду.
Господь знає всі лю́дські думки́, що марно́та вони!
12 Сән тәрбийилигән адәм бәхитликтур, и Яһ, Йәни Сән Тәврат-қанунуңдин әқил үгитидиған киши бәхитликтур!
Блаженний той муж, що його Ти караєш, о Господи, і з Зако́ну Свого навчаєш його́,
13 Шундақ қилип, таки пасиқлар үчүн орәк коланғичә — Сән уни яман күнләрдин хатирҗәм сақлайсән.
щоб його заспоко́їти від лиходе́ння, аж поки не ви́копана буде яма безбожному,
14 Чүнки Пәрвәрдигар Өз хәлқини тәрк әтмәйду, Яки Өз мирасидин ваз кәчмәйду.
бо Господь не опустить наро́ду Свого, а спа́дку Свого не поли́шить,
15 Чүнки һөкүм-пәрман һоқуқи һаман адаләткә қайтиду, Барлиқ дили дуруслар болса, униң кәйнидин маңиду.
бо до праведности суд пове́рнеться, а за ним — всі невинного серця!
16 Мән үчүн яманлар билән қаршилишишқа ким орнидин туриду? Мән үчүн қәбиһлик қилғучилар билән қаршилишишиқа ким мәйданға чиқиду?
Хто встане зо мною навпроти злости́вих, хто встане зо мною навпроти злочинців?
17 Әгәр Пәрвәрдигар маңа ярдәмдә болмиған болса, Җеним балдур чиқип сүкүт диярида ятар еди.
Коли б не Господь мені в поміч, то душа моя тро́хи була́ б не лягла́ в царство смерти!
18 Айиғим путлишай дегинидә, Өзгәрмәс муһәббитиң, и Пәрвәрдигар, мени йөлиди.
Коли я кажу: „Похитнулась нога моя“, то, Господи, милість Твоя підпира́є мене!
19 Ичимдики көплигән ғәм-әндишиләр арисида, Сениң тәсәллилириң җенимни сөйүндүрди.
Коли мої думки́ болючі в нутрі́ моїм мно́жаться, то розради Твої веселять мою душу!
20 Инсапсизлиқни қанунға айландуридиған, Ач көз олтарған бир тәхт, Сән билән алақидә боламду?
Чи престол беззако́ния з Тобою з'єдна́ється, той, що гріх учиняє над право?
21 Улар һәққанийларниң җениға һуҗум қилишқа жиғилиду, Бигуна қанни төкидиған һөкүмләрни чиқармақта.
Збираються проти душі справедли́вого, і чисту кров винува́тять.
22 Бирақ Пәрвәрдигар мениң егиз қорғиним болиду; Һә, мениң Худайим панаһ Қорам Тешимдур.
І Господь став для мене тверди́нею, і мій Бог став за скелю приту́лку мого,
23 У уларниң қәбиһлигини өз бешиға салиду, Уларниң өз явузлуқлири билән уларни үзүп ташлайду, Бәрһәқ, Пәрвәрдигар Худайимиз уларни үзүп ташлар.
і Він їхню силу на них повернув, і злом їхнім їх нищить, їх нищить Господь, Бог наш!