Зәбур 91
1 Әң Алий Болғучиниң мәхпий җайида турғучи, Һәммигә қадирниң сайисидә арамхуда яшайду.
Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні́ Всемогутнього мешкає,
2 Мән Пәрвәрдигарни: — «Мениң башпанаһим, Мениң қорғиним; Мениң Худайим, Униңға тайинимән» — дәймән.
той скаже до Господа: „Охоро́но моя та тверди́не моя, Боже мій“, — я наді́юсь на Нього!
3 Бәрһәқ, У қилтақчиниң тозиқидин сени қутулдуриду, Шум ваба-қазадин һәм халас етиду.
Бо Він тебе вирве з тене́т птахоло́ва, з морови́ці згубно́ї,
4 У пәйлири билән сени япиду; Қанатлири астида панаһ таписән; Униң һәқиқити саңа қалқан һәм истиһкамдур.
Він перо́м Своїм вкриє тебе, і під кри́льми Його заховаєшся ти! Щит та лук — Його правда.
5 Сән нә кечидики вәһимидин, Нә күндүзи учуватқан оқтин,
Не будеш боятися стра́ху нічно́го, ані стріли, що вдень пролітає,
6 Нә қараңғулуқта кәзгүчи вабадин, Нә чүш вақтида вәйранчилиқ қилғучи һалакәттин қорқмайсән.
ані зарази, що в те́мряві ходить, ані морови́ці, що нищить опі́вдні, —
7 Сениң йениңда миңи жиқилип, Оң йеқиңда он миңи ғулап чүшсиму, Лекин бала-қаза саңа йеқинлашмайду.
впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч право́руч від тебе, до тебе ж не ді́йде!
8 Сән пәқәт көзлириң билән беқип, Пасиқларға берилгән җазани көрисән.
Тільки своїми очима поди́вишся, — і заплату безбожним попобачиш,
9 Пәрвәрдигарни панаһим дәп билгиниң үчүн, Һәммидин Алий Болғучини макан қилғиниң үчүн,
бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учини́в за своє пристано́вище!
10 Бешиңға һеч палакәт чүшмәйду, Һеч ваба чедириңға йеқинлашмайду.
Тебе зло не спітка́є, і до наме́ту твого вдар не набли́зиться,
11 У Өз пәриштилиригә сениң һәққиңдә әмир қилиду, Шуниң билән улар пүткүл йоллириңда сени сақлайду.
бо Своїм Ангола́м Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, —
12 Айиғиң ташқа урулуп кәтмәслиги үчүн, Улар сени қоллирида көтирип жүриду.
на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги́!
13 Шир вә кобра илан үстидин бесип өтисән, Аслан вә әҗдиһани дәссәп-чәйләйсән.
На лева й вужа́ ти наступиш, левчука́ й крокодила ти будеш топта́ти!
14 «У Маңа муһәббитини бағлиғанлиғи үчүн, Мән уни қутулдуримән; У намимни тән алғини үчүн жуқурида сақлаймән.
„Що бажав він Мене, то його збережу́, зроблю́ його сильним, — бо знає Ім'я́ Моє він;
15 У Маңа нида қилиду, Мән униңға җавап беримән; Еғир күн уни басқанда униң билән биллә болимән; Мән уни халас қилип, иззәт-һөрмәткә сазавәр қилимән.
як він Мене кли́катиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та просла́влю його,
16 Узақ өмүр билән уни қандуримән, Һәм ниҗатлиғимни униңға көрситимән».
і довгістю днів Я наси́чу його, і він бачити буде спасі́ння Моє!“
