Зәбур 88
1 Кораһниң оғуллири үчүн йезилған күй-нахша: — Нәғмичиләрниң бешиға тапшурулуп, «Махалат-леанот» аһаңида оқулсун дәп, Әзралиқ Һеман язған «Масқил»: — И Пәрвәрдигар, ниҗатлиғим болған Худа, Кечә-күндүз Саңа налә қилип кәлдим.
Пісня. Псалом синів Кореєвих. Керівнику хору. На мотив махалат лаанот. Повчання Гемана-езрахітянина. Господи, Боже мого спасіння, вдень я волаю до Тебе, вночі – я перед Тобою.
2 Дуайим Сениң алдиңға кирип иҗабәт болсун; Нидайимға қулақ салғайсән;
Нехай молитва моя дійде до Твого обличчя, схили Твоє вухо до крику мого.
Бо душа моя наситилася стражданнями й життя моє наблизилося до царства смерті. (Sheol h7585)
4 Һаңға чүшүватқанлар қатарида һесаплинимән; Күч-мадари қуруған адәмдәк болуп қалдим.
Мене зараховано до тих, хто спускається до прірви; я став як муж, що не має сили.
5 Өлүкләр арисиға ташланғанмән, Қирилип қәбирдә ятқанлардәк; Сән уларни йәнә әслимәйсән, Улар қолуңдин үзүп елинип жирақ қилинған.
Я покинутий між мертвими, немов ті убиті, що лежать у могилі, про яких Ти більше не згадуєш і які відкинуті від руки Твоєї.
6 Сән мени һаңниң әң тегигә, Зулмәтлик җайларға, деңизниң чоңқур йәрлиригә чөмдүрдүң.
Ти поклав мене в глибоку прірву, у темні закутки безодні.
7 Қәһриң үстүмгә еғир жүктәк басти, Барлиқ долқунлириң билән мени қийнидиң.
Твій гнів тяжіє наді мною, і усіма могутніми хвилями Твоїми Ти пригнітив мене. (Села)
8 Мәндин дост-бурадәрлиримни жирақлаштурдуң; Уларни мәндин йиргәндүрдүң; Мән қамалғанмән, һеч чиқалмаймән.
Ти віддалив від мене моїх знайомих, зробив мене огидою для них. Мене замкнуто, і я не можу вийти;
9 Көзлирим азап-оқубәттин хирәләшти; Һәр күни Саңа нида қилимән, и Пәрвәрдигар, Қоллиримни Саңа көтирип кәлдим.
очі мої виснажилися від гніту. Я кликав до Тебе, Господи, щодня, простягав до Тебе свої долоні.
10 Өлүкләргә мөҗизә көрситәрсәнму? Мәрһумлар орнидин туруп Саңа тәшәккүр ейтарму?
Хіба Ти твориш чудеса для померлих? Чи духи померлих встануть, щоб славити Тебе?
11 Өзгәрмәс муһәббитиң қәбирдә баян қилинарму? Һалакәт диярида садиқлиқ-һәқиқитиң махтиларму?
Чи буде звіщатися в могилі милість Твоя і вірність Твоя – в безодні Погибелі?
12 Карамәтлириң зүлмәттә тонуларму? Һәққанийлиғиң «унтулуш зимини»дә билинәрму?
Хіба серед мороку звіщають чудеса Твої і праведність Твою – у землі забуття?
13 Бирақ мән болсам, Пәрвәрдигар, Саңа пәряд көтиримән, Таң сәһәрдә дуайим алдиңға кириду.
Я ж, Господи, волаю до Тебе, із самого ранку моя молитва йде Тобі назустріч.
14 И Пәрвәрдигар, немигә җенимни ташливәттиң? Немигә җамалиңни мәндин йошурдуң?
Чому, Господи, Ти цураєшся душі моєї, ховаєш обличчя Твоє від мене?
15 Яшлиғимдин тартип мән езилгән, бемардурмән; Вәһшәтлириңни көрүверип һеч һалим қалмиди.
Від юності своєї я пригнічений і виснажений, знесилився, несучи тягар жахів Твоїх.
16 Қәһриң үстүмдин өтти; Вәһимилириң мени набут қилди.
Твоя лють пройшла наді мною, жахи Твої знесилили мене.
17 Улар күн бойи ташқин сулиридәк мени оравалди, Тамамән мени чөмдүрди.
Вони, як вода, оточують мене цілий день, разом облягають мене.
18 Җан достлиримни, ағинилиримни мениңдин жирақлаштурдуң, Мениң әзиз достум болса қараңғулуқтур!
Ти віддалив від мене приятеля й друга, темні закутки [стали] моїми знайомими.
