Зәбур 8

1 Нәғмичиләрниң бешиға тапшурулуп, «Гиттиф»та орунлансун дәп, Давут язған күй: — И, Өз һәйвәңни асманлардинму жуқури тиклигән Пәрвәрдигар Рәббимиз, Пүткүл йәр йүзидә намиң шунчә шәрәпликтур!

Для дириґента хору. На інструме́нті ґатійськім. Псалом Давидів. Господи, Владико наш, — яке то величне на ці́лій землі Твоє Йме́ння, — Слава Твоя понад небесами!

2 Өз рәқиплириң түпәйлидин, Дүшмән вә қисасчиларниң ағзини етишкә, Бовақлар вә әмгүчиләрниң ағзидин күч тиклидиңсән.

З уст дітей й немовля́т учинив Ти хвалу́ ради Своїх ворогів, щоб зни́щити проти́вника й ме́сника.

3 Мән бармақлириңниң ясиғини болған асманлириңға, Сән мәзмут бекиткән ай-юлтузларға қариғинимда,

Коли бачу Твої небеса́ — діло пальців Твоїх, місяця й зо́рі, що Ти встанови́в, —

4 Сән инсанни сеғинидикәнсән, Әнди адәм дегән немә еди? Сән униң йениға келип йоқлайдикәнсән, Инсан балиси қанчилик немә еди?

то що є люди́на, що Ти пам'ятаєш про неї, і син лю́дський, про якого Ти зга́дуєш?

5 Чүнки Сән униң орнини пәриштиләрниңкидин азғинә төвән бекиттиңсән, Сән униңға шан-шәрәп вә шөһрәтләрни таҗ қилип бәрдиң.

А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й ве́личчю Ти корону́єш його!

6 Уни қолуңниң ясиғанлирини идарә қилишқа тиклидиң; Сән барлиқ нәрсиләрни униң пути астиға қойғансән,

Учинив Ти його воло́дарем тво́рива рук Своїх, все під но́ги йому вмісти́в:

7 Җүмлидин барлиқ қой-калилар, Даладики барлиқ җаниварлар,

худобу дрібну́ та биків, їх усіх, а також степови́х звірів диких,

8 Асмандики учар-қанатлар, Деңиздики белиқлар, Деңизларниң йоллиридин өткүчиләрниң барлиғини пути астиға қойдуң.

птаство небесне та риби морські́, і все, що морськи́ми доро́гами ходить!

9 И Пәрвәрдигар Рәббимиз, пүткүл йәр йүзидә намиң немидегән шәрәплик-һә!

Господи, Боже наш, — яке то вели́чне на ці́лій землі Твоє Йме́ння!