Зәбур 8

1 Нәғмичиләрниң бешиға тапшурулуп, «Гиттиф»та орунлансун дәп, Давут язған күй: — И, Өз һәйвәңни асманлардинму жуқури тиклигән Пәрвәрдигар Рәббимиз, Пүткүл йәр йүзидә намиң шунчә шәрәпликтур!

Керівнику хору. Виконання в стилі ґіттіт. Псалом Давидів. Господи, Володарю наш, яке величне ім’я Твоє усюди на землі! Ти підніс велич Свою понад небеса.

2 Өз рәқиплириң түпәйлидин, Дүшмән вә қисасчиларниң ағзини етишкә, Бовақлар вә әмгүчиләрниң ағзидин күч тиклидиңсән.

Із вуст малих дітей і немовлят Ти влаштував твердиню проти супротивників Твоїх, щоб змусити замовкнути ворога й месника.

3 Мән бармақлириңниң ясиғини болған асманлириңға, Сән мәзмут бекиткән ай-юлтузларға қариғинимда,

Коли дивлюсь я на небеса Твої, творіння Твоїх пальців, на місяць і зорі, що Ти встановив їх,

4 Сән инсанни сеғинидикәнсән, Әнди адәм дегән немә еди? Сән униң йениға келип йоқлайдикәнсән, Инсан балиси қанчилик немә еди?

[то роздумую: ] «Хто така людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і [хто] син людський, що Ти турбуєшся про нього?»

5 Чүнки Сән униң орнини пәриштиләрниңкидин азғинә төвән бекиттиңсән, Сән униңға шан-шәрәп вә шөһрәтләрни таҗ қилип бәрдиң.

Лише трохи применшив Ти його перед Богом і славою та величчю коронував його.

6 Уни қолуңниң ясиғанлирини идарә қилишқа тиклидиң; Сән барлиқ нәрсиләрни униң пути астиға қойғансән,

Ти поставив його панувати над творіннями Твоїх рук, усе підкорив йому під ноги:

7 Җүмлидин барлиқ қой-калилар, Даладики барлиқ җаниварлар,

усю дрібну худобу й волів, а також польових звірів,

8 Асмандики учар-қанатлар, Деңиздики белиқлар, Деңизларниң йоллиридин өткүчиләрниң барлиғини пути астиға қойдуң.

птахів небесних і риб морських, [усе живе], що проходить стежками моря.

9 И Пәрвәрдигар Рәббимиз, пүткүл йәр йүзидә намиң немидегән шәрәплик-һә!

Господи, Володарю наш, яке величне ім’я Твоє усюди на землі!