Зәбур 78
1 Асаф язған «Масқил»: — И Мениң хәлқим, тәлимимни аңлаңлар, Ағзимдики сөзләргә қулақ селиңлар.
Masquil de Asaf. Escucha, pueblo mío, mi ley; inclinad vuestro oído a las palabras de mi boca.
2 Мән ағзимни бир тәмсил билән ачимән, Қедимки тепишмақларни елан қилимән.
Abriré mi boca en parábola; hablaré enigmas del tiempo antiguo.
3 Биз буларни аңлиған, билгән, Ата-бовилиримиз уларни бизгә ейтип бәргән.
Las cuales hemos oído y entendido; que nuestros padres nos las contaron.
4 Биз буларни уларниң әвлатлиридин йошурмаймиз, Келидиған дәвиргә Пәрвәрдигарниң мәдһийилирини, Униң күч-қудритини, Униң қилған карамәт ишлирини баян қилимиз.
No las encubriremos a sus hijos, contando a la generación venidera las alabanzas del SEÑOR, y su fortaleza, y sus maravillas que hizo.
5 Чүнки У Яқупта бир агаһ-гувани бекиткән, Исраилда бир қанунни орнатқан; У ата-бовилиримизға буларни өз пәрзәнтлиригә үгитишни буйруған;
El estableció testimonio en Jacob, y puso ley en Israel; las cuales mandó a nuestros padres que las notificasen a sus hijos;
6 Шундақ қилип келәр дәвир, Йәни туғулидиған балиларму буларни билсун, Уларму орнидин туруп өз балилириға буларни үгәтсун;
para que lo sepa la generación venidera, y los hijos que nacerán; y los que se levantarán, lo cuenten a sus hijos
7 Пәрзәнтлири үмүтини Худаға бағлисун, Тәңриниң қилғанлирини унтумисун, Бәлки Униң әмирлиригә кирсун;
con el fin de poner su confianza en Dios, y no olvidar de las obras de Dios, y guardar sus mandamientos:
8 Улар ата-бовилириға охшимисун дәп, Йәни җаһил һәм асий бир дәвир, Өз қәлбини дурус қилмиған, Роһи Тәңригә вапалиқта турмиған бир дәвиргә охшимисун дәп, У шундақ [буйруғандур].
Y no ser como sus padres, generación contumaz y rebelde; generación que no compuso su corazón, ni su espíritu fue fiel con Dios.
9 Мана Әфраимниң әвлатлири, Қуралланған оқячилар болсиму, Җәң күнидә сәптин янди.
Los hijos de Efraín armados, flecheros, volvieron las espaldas el día de la batalla.
10 Улар Худаниң әһдисини тутмиди, Бәлки Униң Тәврат-қанунида меңишни рәт қилди.
No guardaron el pacto de Dios, ni quisieron andar en su ley;
11 Улар Униң қилғанлирини, Өзлиригә көрсәткән карамәтлирини унтуди.
antes se olvidaron de sus obras, y de sus maravillas que les había mostrado.
12 У Мисирниң зиминида, Зоанниң даласида, Уларниң ата-бовилириниң көз алдида мөҗизиләрни көрсәткән еди;
Delante de sus padres hizo maravillas en la tierra de Egipto, en el campo de Zoán.
13 У деңизни бөлүветип, Уларни оттурисидин өткүзгән; Суларни дога-дога қилип тиклиди.
Rompió el mar, y los hizo pasar; e hizo estar las aguas como en un montón.
14 У күндүздә булут билән, Кечидә от нури билән уларни йетәклиди.
Y los llevó con nube de día, y toda la noche con resplandor de fuego.
15 Чөл-баяванда ташларни йеривәтти, Чоңқур сурлардин урғуп чиққандәк ичимликни мол қилди;
Hendió las peñas en el desierto; y les dio a beber de abismos grandes;
16 У хада таштин өстәң-еқинларни һасил қилди, Суни дәриялардәк аққузди.
y sacó de la peña corrientes, e hizo descender aguas como ríos.
17 Бирақ улар йәнә Униң алдида гуна қиливәрди, Чөлдә Һәммидин Алий Болғучиға асийлиқ қилди.
Pero aun tornaron a pecar contra él, enojando al Altísimo en la soledad.
18 Улар көңлидә Тәңрини синиди, Нәпсини қандурушқа йемәкликни тәләп қилди.
Y tentaron a Dios en su corazón, pidiendo comida al gusto de su alma.
19 Улар Худани һақарәтләп: — «Тәңри чөл-дәшттә дәстихан салаламду?
Y hablaron contra Dios, diciendo: ¿Podrá Dios ponernos mesa en el desierto?
20 Мана У қорам ташни урувиди, Сулар урғуп, Еқинлар булақтәк тешип чиқти; Әнди У бизгә нанму берәләмду? Өз хәлқини гөш билән тәминләләмду?» — дейишти.
He aquí ha herido la peña, y corrieron aguas, y arroyos salieron ondeando: ¿Podrá también dar pan? ¿Aparejará carne a su pueblo?
21 Шуниң билән Пәрвәрдигар аңлап, ғәзәпләнди; Яқупқа от туташти, Исраилға аччиғи көтирилди;
Por tanto oyó el SEÑOR, y se enojó; se encendió el fuego contra Jacob, y el furor subió también contra Israel;
22 Чүнки улар Худаға ишәнмиди, Униң ниҗатлиғиға улар таянмиди,
por cuanto no habían creído a Dios, ni habían confiado de su salud.
23 У әрштин булутларни буйруп, Асман дәрвазилирини ачқан еди;
Y mandó a las nubes de arriba, y abrió las puertas de los cielos,
24 У улар үстигә «манна»ни яғдуруп, Уларға әрштики ашлиқни бәргән еди;
e hizo llover sobre ellos maná para comer, y les dio trigo de los cielos.
25 Шуниң билән инсанлар күч егилириниң ненини йегән еди; У уларға қанғичә озуқни әвәткән еди.
Pan de fuertes comió el hombre; les envió comida en abundancia.
26 Әнди У асманда шәриқ шамили чиқирип, Күчи билән җәнуп шамилиниму елип кәлди;
Movió el solano en el cielo, y trajo con su fortaleza el austro,
27 У гөшни чаң-тозандәк улар үстигә чүшүрди, Деңизлар саһилидики қумлардәк учар-қанатларни яғдурди.
e hizo llover sobre ellos carne como polvo, y aves de alas como arena del mar.
28 У буларни уларниң баргаһиниң оттурисиға, Чедирлириниң әтрапиға чүшүрди.
Y las hizo caer en medio de su campamento, alrededor de sus tiendas.
29 Улар болушичә йәп тоюшти, Чүнки уларниң нәпси тартқинини [Худа] уларға кәлтүргән еди.
Y comieron, y se llenaron bien; les cumplió pues su deseo.
30 Лекин улар нәпси тартқинидин техи зерикмәйла, Гөшни еғизлирида техи чайнаватқинидила,
No habían quitado de sí su deseo, aun estaba su vianda en su boca,
31 Худаниң ғәзиви уларға қарита қозғалди; У улардин әң қамәтликлирини қиривәтти, Исраилниң сәрхил яшлирини йәргә урувәтти.
cuando vino sobre ellos el furor de Dios, y mató los más robustos de ellos, y derribó los escogidos de Israel.
32 Мана, шундақ болсиму, Улар йәнила давамлиқ гуна қиливәрди, Униң мөҗизилиригә техичила ишәнмиди;
Con todo esto pecaron aún, y no dieron crédito a sus maravillas.
33 Шуңа У уларниң күнлирини беһудиликтә, Жиллирини дәккә-дүккилик ичидә түгәткүзди.
Consumió por tanto sus días en vanidad, y sus años en tribulación.
34 У уларни өлтүргили турғанда, Андин улар Уни издиди; Улар йолидин йенип, интилип Тәңрини издиди;
Si los mataba, entonces le buscaban; y se convertían, y buscaban a Dios de mañana.
35 Улар Худаниң уларниң уюлтеши екәнлигини, Һәммидин Алий Болғучи Тәңриниң уларниң һәмҗәмәт-қутқузғучиси екәнлигини есигә кәлтүрди.
Y se acordaban que Dios era su refugio, y el Dios Alto su redentor.
36 Бирақ улар ағзи билән Униңға хушамәт қилди, Тили билән Униңға ялған сөз қилди;
Mas le lisonjeaban con su boca, y con su lengua le mentían,
37 Чүнки уларниң көңли Униңға садиқ болмиди, Улар Униң әһдисини чиң тутмиди.
pues sus corazones no eran rectos con él, ni estuvieron firmes en su pacto.
38 Бирақ У йәнила рәһимдил еди; Қәбиһлигини кәчүрүп, уларни йоқатмиди; У қайта-қайта Өз ғәзивидин янди, У қәһрини қозғиғини билән һәммини төкмиди.
Pero él, misericordioso, perdonaba la maldad, y no los destruyó; y abundó su misericordia para apartar su ira, y no despertó toda su ira.
39 У уларниң пәқәт әт егилири, Кәтсә қайтип кәлмәс бир нәпәс екәнлигини яд әтти.
Y se acordó que eran carne; soplo que va y no vuelve.
40 Улар чөл-дәшттә шунчә көп қетим Униң аччиғини кәлтүрди. Шунчә көп қетим баяванда көңлигә азар бәрди!
¡Cuántas veces lo ensañaron en el desierto, lo enojaron en la soledad!
41 Бәрһәқ, улар қайтидин йолдин чәтнәп Тәңрини синиди, Исраилдики Муқәддәс Болғучиниң жүригини зедә қилди.
Y volvían, y tentaban a Dios, y ponían límite al Santo de Israel.
42 Улар Униң қолини [әслимиди]; Уларни зомигәрниң чаңгилидин һөрлүккә қутқузған күнини, Қандақ қилип Мисирда карамәтләрни яритип, Зоан даласида мөҗизиләрни көрсәткинини есидин чиқарди.
No se acordaron de su mano, del día que los redimió de angustia;
cuando puso en Egipto sus señales, y sus maravillas en el campo de Zoán;
44 У [Мисирлиқларниң] дәриялирини, еқинлирини қанға айландуруп, Уларни ичәлмәс қилип қойди;
y volvió sus ríos en sangre, y sus corrientes para que no bebiesen.
45 Уларниң арисиға нәштәрлик чивинларни топ-топи билән әвәтти, Һалак қилар пақиларни маңдурди;
Envió entre ellos enjambres de moscas que los comían, y ranas que los destruyeron.
46 Уларниң зираәтлирини кепинәк қурутлириға тутуп берип, Мәһсулатлирини чекәткиләргә бәрди;
Dio también al pulgón sus frutos, y sus trabajos a la langosta.
47 Үзүм таллирини мөлдүр билән урдуруп, Әнҗирлирини қирав билән үшшүтивәтти.
Sus viñas destruyó con granizo, y sus higuerales con piedra;
48 У калилирини мөлдүргә соқтуруп, Маллирини чақмақ отлирида [көйдүривәтти].
y entregó al pedrisco sus bestias, y al fuego sus ganados.
49 У уларға ғәзивиниң дәһшәтлигини — Қәһрини, аччиғини һәм еғир күлпәтләрни, Балаю-апәт елип келидиған бир түркүм пәриштиләрниму чүшүрди.
Envió sobre ellos el furor de su saña; ira, enojo, angustia, y ángeles malos.
50 У Өз ғәзиви үчүн бир йолни түзләп қойди; Уларниң җенини өлүмдин айимай, Бәлки һаятини вабаға тапшурди;
Dispuso el camino a su furor; no eximió el alma de ellos de la muerte, sino que entregó su vida a la mortandad.
51 У Мисирда барлиқ тунҗа туғулған балиларни, Һамниң чедирлирида уларниң ғурури болған тунҗа оғул балилирини қиривәтти.
E hirió a todo primogénito en Egipto, las primicias de las fuerzas en las tiendas de Cam.
52 У падичидәк Өз хәлқини Мисирдин сәпәргә атландуруп, Чөл-баявандин уларни қой падисидәк башлап маңди;
Hizo salir a su pueblo como ovejas, y los llevó por el desierto, como un rebaño.
53 Уларни аман-есән йетәклигәчкә, Улар қорқунучтин халий болуп маңди; Дүшмәнлирини болса, деңиз жутуп кәтти.
Y los pastoreó con seguridad, que no tuvieron miedo; y el mar cubrió a sus enemigos.
54 У уларни Өз муқәддәс зимининиң чегарасиға, Оң қоли егиливалған бу тағлиққа елип кәлди.
Los metió después en los términos de su santidad, en este monte que ganó su mano derecha.
55 У әлләрни уларниң алдидин қоғливетип, Зимин үстигә тана тартқузуп өлчәп, уларға тәқсим қилди; Исраил қәбилилирини уларниң чедирлириға олтирақлаштурди.
Y echó los gentiles de delante de ellos, y les repartió una herencia con cuerdas; e hizo habitar en sus moradas a las tribus de Israel.
56 Бирақ улар Худани, Һәммидин Алий Болғучини синап аччиқландурди, Униң тапшурған гува-агаһлирини тутмиди;
Mas tentaron y enojaron al Dios Altísimo, y no guardaron sus testimonios;
57 Бәлки ата-бовлиридәк йолдин тейип асийлиқ қилди, Хаин оқядәк қейип кәтти.
sino que se volvieron, y se rebelaron como sus padres; se volvieron como arco engañoso.
58 Улар егизликтә қурған ибадәтгаһлар билән Униң ғәзивини қозғиди, Ойма бутлири билән Униң жүригини өртиди.
Y le enojaron con sus lugares altos, y le provocaron a celo con sus esculturas.
59 Худа уларни аңлап ғәзәпләнди, Исраилдин интайин йиргәнди.
Lo oyó Dios, y se enojó, y en gran manera aborreció a Israel.
60 У Шилоһдики маканини, Йәни У инсан арисида турған чедирни ташлап кәтти,
Por esta causa dejó el tabernáculo de Silo, la tienda en que habitó entre los hombres;
61 Өзиниң қудрәт бәлгүсини булап кетишкә, Шан-шәривини ишғалийәтчиләрниң қолиға бәрди;
y dio en cautividad su fortaleza, y su gloria en mano del enemigo.
62 Өз хәлқини қиличқа тапшурди, Өзиниң мираси болғанлардин интайин ғәзәпләнди.
Entregó también su pueblo a cuchillo, y se airó contra su heredad.
63 От уларниң жигитлирини ялмиди, Қизлири той нахшилирида махталмайтти.
El fuego devoró sus jóvenes, y sus vírgenes no fueron loadas en cantos nupciales.
64 Уларниң каһинлири қилич астида жиқилди, Лекин тул хотунлири һаза тутмиди.
Sus sacerdotes cayeron a cuchillo, y sus viudas no se lamentaron.
65 Андин Рәб бириси уйқидин ойғандәк ойғанди, Шараптин җасарәтләнгән палвандәк товлиди.
Entonces despertó el Señor a la manera del que ha dormido, como un valiente que grita a causa del vino:
66 У рәқиплирини уруп чекиндүрүп, Уларни түгимәс рәсваға қалдурди.
e hirió a sus enemigos en las partes posteriores; les dio perpetua afrenta.
67 Йүсүпниң чедирини шаллап, рәт қилди; Әфраим қәбилисини таллимиди;
Y aborreció la tienda de José, y no escogió la tribu de Efraín.
68 Бәлки Йәһуда қәбилисини, Яхши көргән Зион теғини таллиди.
Sino que escogió la tribu de Judá, el monte de Sion, al cual amó.
69 [Шу йәрдә] муқәддәс җайини тағ чоққилиридәк, Йәр-зиминни әбәдий орнатқандәк мәзмут бена қилди;
Y edificó su santuario a manera de eminencia, como la tierra que cimentó para siempre.
70 У Өз қули Давутни таллап, Уни қой қотанлиридин чақиривалди;
Y eligió a David su siervo, y lo tomó de las majadas de las ovejas;
71 Қозилирини емитидиған сағлиқларни әгишип беқиштин айрип, Уни Өз хәлқи Яқупни, мираси болған Исраилни беқишқа чиқарди.
de tras las paridas lo trajo, para que apacentase a Jacob su pueblo, y a Israel su heredad.
72 Давут уларни қәлбидики дуруслуғи билән бақти, Қолиниң әпчиллиги билән уларни йетәклиди.
Y los apacentó con entereza de su corazón; y los pastoreó con la pericia de sus manos.
