Зәбур 73
1 Асаф язған күй: — Дәрвәқә Худа Исраилға, Қәлби сап болғанларға меһривандур;
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Лекин өзүм болсам, путлишип жиқилип чүшүшкә тасла қалдим; Аяқлирим тейилип кәткили қил қалди;
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 Чүнки рәзилләрниң ронақ тапқанлиғини көрүп, Һакавурларға һәсәт қилдим;
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 Чүнки улар өлүмидә азаплар тартмайду, Әксичә тени мәзмут вә сағлам туриду.
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 Улар инсанға хас җапани көрмәйду, Яки хәқләрдәк балаю-апәткә учримайду.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Шуңа мәғрурлуқ марҗандәк уларға есилиду, Зорлуқ-зомигәрлик тондәк уларға чаплишиду.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Улар сәмрип кәткәнлигидин көзлири томпийип чиқти; Уларниң қәлбидики хияләтләр һәддидин ешип кетиду.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 Башқиларни мәсқирә қилип зәһәрлик сөзләйду; Һалини үстүн қилип дивинип, доқ қилиду.
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 Улар ағзини пәләккә қойиду, Уларниң тиллири йәр йүзини кезип жүриду.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Шуңа [Худаниң] хәлқи мошуларға майил болуп, Уларниң дегәнлирини су ичкәндәк ахириғичә ичип: —
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 «Тәңри қандақ биләләйтти?», «Һәммидин Алий Болғучида билим барму?» — дәйду.
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Мана булар рәзилләрдур; Улар бу дунияда раһәт-парағәтни көриду, Байлиқларни топлайду.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 «Аһ, һәқиқәтән бекардин-бекар көңлүмни пакландуруптимән, Гунасиз туруп қолумни артуқчә жуюп кәптимән;
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 Бекарға күн бойи җапа чекиптимән; Шундиму һәр сәһәрдә [виҗданниң] әйивигә учрап кәлдим!».
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Бирақ мән: — «Бундақ [десәм], Бу дәвирдики пәрзәнтлириңгә асийлиқ қилған болмамдимән?» — дедим.
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 Уларни калламдин өткүзәй десәм, Көзүмгә шундақ еғир көрүнди.
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 Тәңриниң муқәддәс җайлириға киргичә шундақ ойлидим; Киргәндила [яманларниң] ақивитини чүшәндим.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Дәрвәқә Сән уларни тейилғақ йәрләргә орунлаштурисән, Уларни жиқитип парә-парә қиливетисән.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Улар көзни жумуп ачқучила шунчә паракәндә болиду, Дәһшәтләр уларни бесип йоқитиду!
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Сән и Рәб, чүштин ойғанғандәк ойғинип, Орнуңдин туруп уларниң сияқини көзгә илмайсән.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Жүрәклирим қайнап, Ичлирим санҗилғандәк болған чағда,
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 Өзүмни һеч немә билмәйдиған бир һамақәт, Алдиңда бир һайван екәнлигимни билип йәттим.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 Һалбуки, мән һемишә Сән билән биллә; Сән мени оң қолумдин тутуп йөлидиң;
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 Өз несиһәтиң билән мени йетәкләйсән, Шан-шәрипңни намайән қилғандин кейин, Ахирида Сән мени өзүңгә қобул қилисән.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Әрштә Сәндин башқа мениң кимим бар? Йәр йүзидә болса Сәндин башқа һеч кимгә интизар әмәсмән.
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Әтлирим һәм қәлбим зәиплишиду, Лекин Худа қәлбимдики қорам таш һәм мәңгүлүк несивәмдур!
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Чүнки мана, Сәндин жирақ турғанлар һалак болиду; Вапасизлиқ қилған паһишә аялдәк Сәндин ваз кәчкәнләрниң һәр бирини йоқитисән.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Бирақ мән үчүн, Худаға йеқинлишиш әвзәлдур! Униң барлиқ қилған ишлирини җакалаш үчүн, Рәб Пәрвәрдигарни таянчим қилдим.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
