Зәбур 7
1 Давутниң «Шиггаон»и: — Куш исимлиқ бир Биняминлиқниң сөзлири тоғрилиқ ейтқан күйи: — И Пәрвәрдигар, мениң Худайим, мән Саңа таяндим; Улардин бири ширдәк мени титма-титма қиливәтмисун, Қутқузғучи йоқлуғидин пайдилинип мени езивәтмисун, Мени барлиқ қоғлиғучилардин қутқузғин, Улардин халас қилғин;
Жало́бна пісня Давидова, яку він співав Господе́ві в справі веніями́нівця Ку́ша. Господи, Боже мій, — я до Тебе вдаю́ся: спаси Ти мене від усіх моїх напасникі́в, і визволь мене,
щоб ворог моєї душі не розша́рпав, як лев, що кості ламає, й ніхто не рятує!
3 И Пәрвәрдигар Худайим, әгәр қолумда қәбиһлик қилған болсам, Әгәр шундақ қилған болсам: —
Господи, Боже мій, коли я таке учинив, коли є беззаконня в доло́нях моїх,
4 Әгәр мән билән енақ өткүчигә яманлиқ қайтурған болсам, — (Әксичә мән билән бекардин-бекар дүшмәнләшкәнниму қутқуздум) —
коли я доброчи́нцеві злом відплатив, і без причини ограбува́в свого противника, —
5 — Ундақта, дүшмән мени қоғлап тутувалсун, У җенимни чәйләп йәр билән йәксан қилсун, Шөһритимни тупраққа көмсун!
во́рог нехай переслідує душу мою, і нехай дожене́, і нехай до землі він потопче життя моє, — і хай мою славу обе́рне на порох! (Се́ла)
6 И Пәрвәрдигар, ғәзивиң билән орнуңдин турғин, Мени әзгәнләрниң қәһригә тақабил турушқа қәддиңни руслиғин, Вә мениң үчүн ойғанғин; Сән сот вә һөкүмни бекиткән едиңғу!
Устань же, о Господи, в гніві Своїм, понеси́ся на лютість моїх ворогів, і до мене скеру́й постанову Свою, яку Ти заповів!
7 Хәлиқләрдин болған җамаәт әтирапиңға олишиду; Сән улар үчүн пәләктики орнуңға қайтип барғайсән.
І громада народів ото́чить Тебе, і над нею верни́ся на висоту́!
8 Пәрвәрдигар хәлиқләрниң үстидин һөкүм чиқириду; И Пәрвәрдигар, өз һәққанийлиғим бойичә, Вә өзүмдә болған дуруслиғим бойичә, Маңа һөкүм чиқарғайсән.
Господь судить людей, — суди ж мене, Господи, за моєю правото́ю й за моєю неви́нністю.
9 Аһ, рәзилләрниң яманлиғи ахирлашсун! Һәққаний адәмни чиң турғузғайсән; И, адәм қәлблирини һәм ичлирини синиғучи һәққаний Худа!
Нехай зло́ба безбожних скінчи́ться, а Ти зміцни праведного, бо виві́дуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже!
10 Мениң қалқиним болса, Дурус нийәтликләрни қутқузғучи Худадидур;
Щит мій у Бозі, Який чистих серцем спасає.
11 Худа адил сотчидур, У күн бойи гунадин рәнҗийдиған Илаһтур;
Бог Суддя справедливий, і щоденно на злого Бог гнівається,
12 Бириси [яман] йолидин янмиса, У қиличини биләйду, Я оқини тартип бәтләп қойиду.
коли хто не наве́рнеться, — буде гострити меча Свого Він, Свого лука натя́гне й наста́вить його,
13 Шундақ адәмләр үчүн У өлүм қураллирини тәйярлиди; У оқлирини көйдүргүчи оқ қилди.
і йому пригото́вив смертельні знаря́ддя, — Він зробить огнистими стріли Свої.
14 Мана, мошундақ кишиләр толғақта қәбиһлик туғмақчи, Униң бойида қалғини яманлиқтур; Униң туққини болса сахтилиқтур.
Ото, беззако́ння зачне нечестивий, і завагітні́є безправ'ям, — і породить неправду.
15 У бир орини колап, уни чоңқур қилди; У өзи колиған ориға жиқилип чүшти.
Він рова копав, і його викопав, і впав сам до ями, яку пригото́вив, —
16 Өзиниң яманлиғи бешиға қайтип келиду, Өз зораванлиғи болса өз үстигә қайтип чүшиду.
обе́рнеться зло його на його голову, і на ма́ківку зі́йде його беззако́ння!
17 Мән Пәрвәрдигарни һәққанийлиғи билән мәдһийәләймән, Һәммидин жуқури турғучи Пәрвәрдигарниң намини яңритип, күй қилип ейтимән.
Я ж Господа буду хвали́ти за Його правдою, і буду ви́співувати Ймення Всеви́шнього Господа!
