Зәбур 68
1 Нәғмичиләрниң бешиға тапшурулуп оқулсун дәп, Давут язған күй-нахша: — Худа орнидин турди, дүшмәнлирини тирипирән қиливетиду! Униңға өчмәнләр Униң алдидин бәдәр қачиду!
Керівнику хору. Псалом Давидів. Пісня. Нехай устане Бог, нехай розсіються вороги Його; нехай втікають від Його обличчя ненависники Його!
2 Ис-түтәк учурулғандәк, уларни учуруп йоқитисән, Мом отта еритилгәндәк, Рәзилләр Худаниң алдида һалак болиду.
Як розвіюється дим, так Ти їх розсій! Як тане віск від вогню, так нехай згинуть нечестивці від обличчя Божого.
3 Бирақ һәққанийлар хошаллиниду, Улар Худа алдида роһлинип, Тәнтәнә қилип шатлиниду.
А праведники нехай радіють, нехай веселяться перед Богом і тішаться в радості.
4 Худаға күйләр ейтиңлар, Униң намини нахша қилип яңритиңлар; Чөл-баяванларға Мингүчигә бир йолни көтирип ясаңлар; Униң нами «Яһ»дур; Униң алдида шатлиниңлар.
Співайте Богові, грайте, підносьте ім’я Того, (Села) Хто на хмарах, як на колісниці, їде, Чиє ім’я – Господь; радійте перед обличчям Його!
5 Житимларға ата болғучи, Тул хотунларниң дәвасини сориғучи, Өз муқәддәс маканида турған Худадур.
Батько сиріт і Суддя вдів – Бог у Своїй Святій оселі.
6 Худа ғерибларни өй-очақлиқ қилиду; У мәһбусларни аватлиққа чиқириду; Лекин асийларни қағҗирақ йәрдә қалдуриду.
Бог поселяє самотніх у дім, звільняє в’язнів на благодатні простори, а непокірні мешкають на виснаженій землі.
7 И Худа, Өз хәлқиңниң алдида маңғиниңда, Чөл-баявандин өтүп сәпәр қилғиниңда, (Селаһ)
Боже, коли Ти йшов перед народом, коли Ти крокував дикою пустелею, (Села)
8 Худаниң һозури алдида, Йәни Исраилниң Худасиниң һозури алдида, Йәр-җаһан тәвринип, Асманларму йеғин яғдурди; Аву Синай теғиму тәвринип кәтти.
земля здригалася, навіть небеса розпливалися перед обличчям Бога; перед Тим, Хто на Синаї, перед обличчям Бога Ізраїлю.
9 Сән, и Худа, Өз мирасиң [болған зимин-хәлиқ] үстигә хасийәтлик бир ямғур яғдурдуң; Улар һалсизланғанда уларни күчләндүрдүң.
Рясним дощем Ти зрошував, Боже, Свій спадок – [землю Твою]. А коли вона виснажувалася, Ти підтримував її.
10 Сениң баққан падаң у йәргә маканлашти; Меһриванлиғиң билән мөминләр үчүн тәйярлиқ қилдиң, и Худа!
Твій люд поселився на ній; за добротою Твоєю, Боже, Ти підтримував пригнобленого.
11 Рәб әмир қилди; Уни җакалиғучи қиз-аяллар немидегән зор бир қошундур!
Володар промовив слово – сила-силенна благовісників передають його:
12 «Падишаһлар һәм қошунлири бәдәр қечишти, бәдәр қечишти!» — [дейишти]; Өйдә олтарған қиз-аяллар болса олҗиларни бөлишивалиду;
«Царі з військами зазнають поразки й втікають, а жінка, що мешкає вдома, ділить здобич війни.
13 Силәр қой баққанда падилар арисида ятқан болсаңларму, Зиминиңлар әнди қанатлириға күмүч сәпкән, Пәйлири пақирақ алтун билән безәлгән пахтәктәк болиду;
Навіть якщо ви затишно спочиваєте вдома, [ви будете як] та голубка, чиї крила вкриті сріблом, а пір’я її – переливним золотом».
14 Һәммигә Қадир Худа падишаларни зиминда тирипирән қиливәткәндә, Йәр Залмон теғидики қардәк ақирип кәтти.
Коли Всемогутній розсіяв царів на обраній Ним землі, це було як сніг, що випадає на гору Цальмон.
15 Башан теғи қудрәтлик бир тағ, Башан теғи егиз чоққилири көп бир тағдур;
Гора Божа – гора Башан; гора кількох вершин – гора Башан!
16 Әй егиз чоққилиқ тағлар, Немә үчүн Худа Өз макани қилишни халиған таққа һәсәт билән қарайсиләр? Дәрвәқә, Пәрвәрдигар шу тағда мәңгү туриду!
Чому ви заздрісно поглядаєте, гори з кількома вершинами, на гору, яку вподобав Бог, щоб перебувати на ній? Господь буде перебувати там повіки!
17 Худаниң җәң һарвулири түмән-түмән, Миллион-миллиондур; Рәб улар арисида туриду; Синай теғидики муқәддәс җайда туриду.
Колісниць Божих – десятки тисяч, тисячі тисяч. Володар прийшов від Синаю у Своє святилище.
18 Сән жуқуриға көтирилдуң, Инсанларни тутқун қилғучиларни Өзүң әсир қилип елип кәттиң; Яһ Худа уларниң арисида туруши үчүн, Һәтта асийлиқ қилғанлар [арисида туруши] үчүнму, Сән инсан арисида туруп илтипатларни қобул қилдиң.
Ти піднявся на висоту, полонив бранців, прийняв дари від людей, навіть від непокірних, щоб вони могли мешкати [там], Господи Боже.
19 Рәб мәдһийиләнсун; Чүнки У һәр күни жүклиримизни көтәрмәктә; Йәни ниҗатлиғимиз болған Тәңри! (Селаһ)
Благословенний Володар! Він щоденно носить тягарі наші; Він – Бог, Який рятує нас. (Села)
20 Бизниң Тәңримиз бирдин-бир ниҗаткар Тәңридур; Рәбгә, йәни Пәрвәрдигарғила, өлүмгә бағлиқ ишлар тәвәдур.
Бог для нас – Бог спасіння, і в Господа Володаря – визволення від смерті.
21 Бәрһәқ, Худа Өз дүшмәнлириниң бешини яриду, Өз гуналирида давамлиқ кетиверидиғанларниң чачлиқ каллисини У чақиду.
Так, Бог вразить голову ворогів Своїх, волохату маківку того, хто вперто ходить у своїх гріхах.
22 Рәб мундақ деди: «[Өз хәлқимни] Башан дияридинму, Деңизларниң чоңқур җайлиридинму қайтуруп келимән;
Сказав Володар: «Із Башану поверну тебе, витягну з безодні морської,
23 Шундақ қилип [сән хәлқим]ниң пути қанға, Йәни дүшмәнлириңниң қениға милиниду, Иштлириңниң тили буниңдинму несивисини [ялайду]».
щоб ти занурив ногу твою у кров ворогів і язики твоїх псів почастувалися [нею]».
24 Улар Сениң маңғанлириңни көрди, и Худа; Йәни мениң Илаһим, мениң Падишасимниң муқәддәс җайиға кирип маңғанлирини көрди;
Побачили вони ходу Твою, Боже, – як іде Бог мій, Цар мій у Святилищі.
25 Алдиңда мунаҗатчилар, кәйниңдә чалғучилар маңди, Оттурисида дапчи қизлар бар еди:
Попереду співаки йдуть, позаду – ті, хто грає на струнах, посередині – дівчата дзвенять на бубнах.
26 «Җамаәтләрдә Худа Рәбгә тәшәккүр-мәдһийә ейтиңлар, — И Исраил булақлиридин чиққанлар!» — дейишти.
Благословіть Бога на зборах, [благословіть]Господа, нащадки Ізраїля.
27 У йәрдә уларниң башламчиси болған кичик Бинямин қәбилиси маңиду; Йәһуда әмирлири, зор бир топ адәмләр, Зәбулунниң әмирлири, Нафталиниң әмирлириму бар.
Там їх веде наймолодший Веніамін, [потім] князі Юди гуртом великим, [а також] князі Зевулонові й Нефалимові [йдуть].
28 Сениң Худайиң күчүңни буйруп бекиткән; Өзүң биз үчүн қилғиниңни мустәһкәмлигәйсән, и Худа!
Наказав Бог Твій зміцнити тебе. Дай, Боже, сили, як Ти робив це для нас [раніше].
29 Йерусалимдики муқәддәс ибадәтханаң вәҗидин, Падишаһлар Саңа атап һәдийәләрни елип келиду;
Заради Храму Твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
30 Аһ, һелиқи қомушлуқтики [йиртқуч] җаниварни, Күчлүкләрниң топини, Таипиләрдики топақларниму әйиплигәйсән; Андин уларниң һәр бири күмүч тәңгиләрни әкилип Саңа тиз пүкүшиду; Урушхумар хәлиқләрни тирипирән қиливәткәйсән!
Пригрози тому звірові в очереті, отому зібранню найсильніших телят народів, які забруднюють себе заради шматків срібла; розсій народи, що бажають війни.
31 Мөтивәр әлчиләр Мисирдин келиду, Ефиопийә болса Худаға қарап қоллирини тездин көтириду.
Прийдуть вельможні з Єгипту, Куш простягне свої руки до Бога.
32 И йәр йүзидики әл-жутлар, Худани нахша билән мәдһийиләңлар; Рәбни мәдһийиләп күйләрни ейтиңлар! (Селаһ)
Царства землі, співайте Богові! Грайте [на славу] Володареві нашому, (Села)
33 Асманларниң үстигә, Қедимдин бар болған асманларниң үстигә Мингүчи тоғрилиқ күй ейтиңлар! Мана, У авазини аңлитиду, Униң авази күчлүктур!
Який їде на колісниці в небесах споконвічних: ось Він подасть Свій могутній голос.
34 Худани күчлүк дәп билип җакалаңлар, Униң һәйвиси Исраил үстидә, Униң күчи булутларда туриду;
Визнайте, що сила у Бога, над Ізраїлем – Його велич, і могутність Його – на хмарах.
35 И Худа, муқәддәс җайлириңдин сүрлүк көрүнисән! Исраилниң бирдин-бир Тәңриси! Хәлиққә күч-қудрәт бәргүчи болса, Удур! Худаға тәшәккүр-мәдһийә оқулсун!
Страшний Бог у святилищі Своєму, Бог Ізраїлю, Який дає силу й міць народові. Благословенний Бог!
