< Зәбур 38 >

1 Давут язған күй: — (Әслимә үчүн) И Пәрвәрдигар, ғәзивиңдә тәнбиһ бәрмигәйсән, Қәһриңдә мени җазалимиғайсән!
Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
2 Чүнки оқлириң мени зәхимләндүрүп санҗиди, Қолуң үстүмдин қаттиқ басти.
бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
3 Қаттиқ ғәзивиң түпәйлидин әтлиримдә һеч сақлиқ йоқ, Гунайим түпәйлидин устиханлиримда арам йоқтур.
Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
4 Чүнки гуналирим боюмдин ташти; Улар көтирәлмигүсиз еғир жүктәк мени бесивалди.
бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
5 Ахмақлиғимдин җараһәтлирим сесип, шәлвәрәп кәтти.
смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
6 Азаптин бәллирим толиму пүкүлүп кәтти, Күн бойи ғәмгә петип жүримән!
Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
7 Чатирақлирим отқа толди, Әтлиримниң сақ йери йоқтур.
бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
8 Мән толиму һалсирап, езилип кәттим; Қәлбимдики азап-қайғу түпәйлидин һөкирәймән.
Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
9 Рәб, барлиқ арзуюм көз алдиңдидур; Уһ тартишлирим Сәндин йошурун әмәс;
Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
10 Жүригим җиғилдап, һалимдин кәттим; Көзлиримниң нури өчти.
Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
11 Яр-бурадәрлиримму мени урған ваба түпәйлидин, өзлирини мәндин тартти; Йеқинлиримму мәндин жирақ қачти.
Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
12 Җенимни алмақчи болғанлар қапқан қуриду; Маңа зиянни қәстлигәнләр зәһирини чачмақта; Улар күн бойи һейлә-микирләрни ойлимақта.
Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
13 Лекин мән гас адәмдәк аңлимаймән, Гача адәмдәк ағзимни ачмаймән;
А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
14 Бәрһәқ, мән аңлалмайдиған гаслардәк болуп қалдим; Ағзимда қилидиған рәддийә-тәнбиһ йоқ.
I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
15 Чүнки үмүтүмни Сән Пәрвәрдигарға бағлидим; Рәб Худайим, Сән илтиҗайимға иҗабәт қилисән.
бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
16 Чүнки мән: — «Улар мениң үстүмгә чиқип махтанмиғай; Болмиса, путлирим тейилип кәткәндә, улар шатлиниду» — дедим мән.
Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
17 Чүнки мән дәлдәңшип, түгишәй дәп қалдим, Азавим көз алдимдин кәтмәйду.
Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
18 Чүнки мән өз яманлиғимни иқрар қилимән; Гунайим үстидә қайғуримән.
бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
19 Лекин дүшмәнлирим җушқун һәм күчлүктур; Қара чаплап, маңа нәпрәтләнгәнләрниң сани нурғундур.
А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
20 Вапаға җапа қилидиғанлар болса, мән билән қаршилишиду; Чүнки мән яхшилиқни көзләп, интилимән.
Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
21 И Пәрвәрдигар, мәндин ваз кәчмигәйсән! И Худайим, мәндин жирақлашмиғайсән!
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
22 И Рәб, мениң ниҗатлиғим, Маңа чапсан ярдәм қилғайсән!
поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

< Зәбур 38 >