< Зәбур 32 >

1 Давут язған «Масқил»: — Итаәтсизликлири кәчүрүм қилинған, Гуналири йепилған киши бәхитликтур!
Псалом Давидів. Повчання. Блаженний той, чиї беззаконня прощені, чиї гріхи покриті!
2 Пәрвәрдигар рәзилликлири билән һесаплашмайдиған, Роһида һеч қандақ һейлилик йоқ киши бәхитликтур!
Блаженна та людина, якій Господь не залічить її гріха, у дусі якої немає підступності!
3 Мән [гунайимни иқрар қилмай], сүкүттә турувалған едим, Күн бойи аһу-пиған ичидә, Сүйәклирим чирип кәтти;
Поки я мовчав, виснажилися мої кості через моє щоденне стогнання.
4 Чүнки мени басқан қолуң маңа кечә-күндүз еғир болди; Яздики қурғақчилиқтәк илигим қағҗирап кәтти. (Селаһ)
Бо вдень і вночі тяжіла наді мною рука Твоя; волога [життєдайна] в мені перетворилася на літню посуху. (Села)
5 Әнди гунайимни Сениң алдиңда етирап қилдим, Қәбиһлигимни Сәндин йошуривәрмәйдиған болдум; Мән: «Пәрвәрдигарға асийлиқлиримни етирап қилимән» — дедим, Шуниң билән Сән мениң рәзил гунайимни кәчүрүм қилдиң. (Селаһ)
Та визнав я свій гріх перед Тобою й не приховав моєї провини. Я сказав: «Визнаю перед Господом мої беззаконня», і Ти простив провину мого гріха. (Села)
6 Шуңа Сени тапалайдиған пәйттә, Һәр бир ихласмән Саңа дуа билән илтиҗа қилсун! Чоң топанлар өрләп, тешип кәткәндә, [Сулар] шу кишигә һәргиз йеқинлашмайду.
Тому помолиться Тобі кожен вірний у той час, коли можна знайти [Тебе], і навіть потік могутніх вод до нього не підступить.
7 Сән мениң далда җайимдурсән; Сән мени зулумдин сақлайсән; Әтрапимни ниҗатлиқ нахшилири билән қаплайсән! (Селаһ)
Ти – потаємний притулок для мене; Ти стерегтимеш мене від лиха, оточиш мене вигуками радості визволення. (Села)
8 — «Мән сән меңишқа тегишлик йолда сени йетәкләймән һәм тәрбийләймән; Мениң көзүм үстүңдә болуши билән саңа несиһәт қилимән.
«Я тебе наставлятиму й спрямовувати тебе буду на шлях, яким належить тобі йти. Я буду давати поради, Моє око [наглядає] за тобою».
9 Әқли йоқ болған ат яки ешәктәк болма; Уларни чәкләшкә тизгинләйдиған жүгән болмиса, Улар һәргиз саңа йеқин кәлмәйду».
Тож не будьте як кінь чи мул, що не мають розуміння, чий норов треба стримувати вудилом і вуздечкою, бо інакше не наблизяться вони до тебе.
10 Рәзилләргә чүшүдиған қайғу-һәсрәтләр көптур, Бирақ меһри-шәпқәтләр Пәрвәрдигарға таянған кишини чөридәйду;
Багато скорбот у нечестивого, а того, хто надію на Господа покладає, оточує [Його] милість.
11 И һәққанийлар, Пәрвәрдигар билән шатлинип хурсән болуңлар; Көңли дуруслар, хошаллиқтин тәнтәнә қилиңлар!
Радійте в Господі й веселіться, праведні! Голосно співайте, усі щирі серцем!

< Зәбур 32 >