< Зәбур 145 >

1 Мәдһийә: Давут язған күй: — Мән Сени мәдһийиләп улуқлаймән, Худайим, и Падишаһ; Намиңға әбәдил-әбәткичә тәшәккүр-мәдһийә қайтуримән.
Хвала́ Давидова.
2 һәр күни Саңа тәшәккүр-мәдһийә қайтуримән, Намиңға әбәдил-әбәткичә тәшәккүр-мәдһийә қайтуримән!
Я кожного дня Тебе благословля́тиму, і хвалитиму Йме́ння Твоє повік-віку!
3 Улуқдур Пәрвәрдигар, зор мәдһийиләргә лайиқтур! Униң улуқлуғини сүрүштүрүп болғили болмас;
Великий Господь і просла́влений ве́льми, і недосліди́ме вели́ччя Його!
4 Бир дәвир йеңи бир дәвиргә Сениң қилғанлириңни махтайду; Улар қудрәтлик қилғанлириңни җакалайду;
Рід ро́дові буде хвалити діла́ Івої, і будуть могу́тність Твою виявляти!
5 Мән һәйвитиңниң шәрәплик җулалиқини, Вә карамәт мөҗизилириңни сеғинип сөзләймән;
Про пишну славу вели́ччя Твого, про справи чудо́вні Твої розпові́м!
6 : Шуниң билән улар қорқунучлуқ ишлириңниң қудритини баян қилиду; Мәнму улуқ әмәллириңни җакалаймән!
Будуть казати про силу грізни́х Твоїх чи́нів, а про ве́лич Твою — розпові́м я про неї.
7 Улар зор меһриванлиғиңни әсләп, уни мубарәкләп тарқитиду, Һәққанлийлиғиң тоғрилиқ жуқури авазда күйләйду.
Па́м'ять про добрість велику Твою сповіща́тимуть, і будуть співати про правду Твою!
8 Пәрвәрдигар меһри-шәпқәтлик һәм рәһимдилдур; Асан ғәзәпләнмәйду, У зор меһир-муһәббәтликтур;
Ще́дрий і милосердний Господь, довготерпели́вий й многомилости́вий,
9 Пәрвәрдигар һәммигә меһривандур; Униң рәһимдиллиқлири барчә яратқанлириниң үстидидур;
Господь добрий до всіх, а Його милосердя — на всі Його тво́рива!
10 Сениң барлиқ ясиғанлириң Сени мәдһийиләйду, и Пәрвәрдигар, Сениң мөмин бәндилириң Саңа тәшәккүр-мәдһийә қайтуриду.
Тебе, Господи, сла́вити будуть усі Твої тво́рива, а святі Твої Тебе благословля́тимуть,
11 Улар падишалиғиңниң шәривидин хәвәр йәткүзиду, Күч-қудритиңни сөзләйду;
про славу Царства Твого звіща́тимуть, про могутність Твою говори́тимуть,
12 Шундақ қилип инсан балилириға қудрәтлик ишлириң, Падишаһлиғиңниң шәрәплик һәйвиси аян қилиниду.
щоб лю́дським синам об'яви́ти про могутність Його́ та про славу вели́ччя Царства Його́!
13 Сениң падишалиғиң әбәдий падишалиқтур, Сәлтәнитиң әвлаттин-әвлатқичидур.
Царство Твоє — царство всіх віків, а вла́да Твоя — по всі роди!
14 Пәрвәрдигар жиқилай дегәнләрниң һәммисини йөләйду, Егилип қалғанларниң һәммисини турғузиду.
Господь підпира́є всіх па́даючих, усіх зі́гнутих Він випросто́вує!
15 Һәммәйләнниң көзлири Саңа тикилип күтиду; Уларға өз вақтида рисқини тәқсим қилип берисән;
Очі всіх упова́ють на Те́бе, і Ти їм пожи́ву даєш своєча́сно,
16 Қолуңни ечишиң биләнла, Барлиқ җан егилириниң арзусини қандурисән.
Ти руку Свою відкрива́єш, — і все, що живе, Ти зичли́во году́єш!
17 Пәрвәрдигар барлиқ йоллирида һәққанийдур, Ясиғанлириниң һәммисигә муһәббәтликтур.
Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милости́вий у всіх Своїх учи́нках,
18 Пәрвәрдигар Өзигә нида қилғанларниң һәммисигә йеқиндур, Өзигә һәқиқәттә нида қилғанларниң һәммисигә йеқиндур;
Господь близьки́й всім, хто взива́є до Нього, хто правдою кличе Його́!
19 У Өзидин әйминидиғанларниң арзусини әмәлгә ашуриду; Уларниң пәрядини аңлап уларни қутқузиду.
Волю тих, хто боїться Його, Він сповня́є, і блага́ння їх чує та їм помагає, —
20 Пәрвәрдигар Өзини сөйгәнләрниң һәммисидин хәвәр алиду; Рәзилләрниң һәммисини йоқитиду.
Госпо́дь береже́ тих усіх, хто любить Його, а безбожних усіх Він понищить!
21 Ағзим Пәрвәрдигарниң мәдһийисини ейтиду; Барлиқ әт егилири әбәдил-әбәт униң муқәддәс намиға тәшәккүр-мәдһийә қайтурғай!
Славу Господню уста́ мої будуть звіща́ти, і благословля́тиме кожне тіло святе Його Ймення на віки вікі́в!

< Зәбур 145 >