Зәбур 120

1 «Жуқириға чиқиш нахшиси» Бешимға күн чүшкәндә мән Пәрвәрдигарға нида қилдим; У маңа җавап бәрди.

Пісня сходження. У скорботі своїй я кликав до Господа, і Він відповів мені.

2 И Пәрвәрдигар, җенимни ялған сөзләйдиған ләвләрдин, Алдамчи тилдин қутулдурғайсән.

Господи, визволи душу мою від уст неправдивих і язика віроломного.

3 Саңа немә берилиду, Саңа немә қошулуши керәк, Әй алдамчи тил?

Що тобі може дати і що ще додати віроломний язик?

4 — Палван атқан өткүр оқлар, Арча чоғлири саңа тәгсун!

[Лише] гострі стріли воїна з розжареним вугіллям дроку!

5 Мәшәк диярида мусапир болуп яшиғинимға, Кедар чедирлири арисида турғинимға һалимға вай!

Горе мені, бо живу в Мешеху й мешкаю серед шатрів Кедару!

6 Мән течлиққа өчләр арисида узундин буян туруватимән;

Достатньо вже мешкала душа моя з тими, хто ненавидить мир.

7 Мән течлиқпәрвәрмән; Бирақ гәп қилсам, улар урушимизла, дәйду.

Я – за мир, але тільки заговорю – вони [стають] на війну.