< Зәбур 120 >
1 «Жуқириға чиқиш нахшиси» Бешимға күн чүшкәндә мән Пәрвәрдигарға нида қилдим; У маңа җавап бәрди.
Пісня сходження. У скорботі своїй я кликав до Господа, і Він відповів мені.
2 И Пәрвәрдигар, җенимни ялған сөзләйдиған ләвләрдин, Алдамчи тилдин қутулдурғайсән.
Господи, визволи душу мою від уст неправдивих і язика віроломного.
3 Саңа немә берилиду, Саңа немә қошулуши керәк, Әй алдамчи тил?
Що тобі може дати і що ще додати віроломний язик?
4 — Палван атқан өткүр оқлар, Арча чоғлири саңа тәгсун!
[Лише] гострі стріли воїна з розжареним вугіллям дроку!
5 Мәшәк диярида мусапир болуп яшиғинимға, Кедар чедирлири арисида турғинимға һалимға вай!
Горе мені, бо живу в Мешеху й мешкаю серед шатрів Кедару!
6 Мән течлиққа өчләр арисида узундин буян туруватимән;
Достатньо вже мешкала душа моя з тими, хто ненавидить мир.
7 Мән течлиқпәрвәрмән; Бирақ гәп қилсам, улар урушимизла, дәйду.
Я – за мир, але тільки заговорю – вони [стають] на війну.