Зәбур 114

1 Исраил Мисирдин, Яқуп җәмәти ят тиллиқ әлләрдин чиққанда,

Коли Ізраїль виходив з Єгипту, Яків від народу чужоземного,

2 Шу чағда Йәһуда [Худаниң] муқәддәс җайи, Исраил униң сәлтинити болди,

тоді Юда став Його святинею, Ізраїль – Його володінням.

3 Деңиз буни көрүп бәдәр қачти, Иордан дәрияси кәйнигә янди;

Море побачило [це] й кинулося навтіки, Йордан повернувся назад.

4 Тағлар қочқарлардәк, Дөңләр қозилардәк ойнақлиди.

Гори скакали, немов барани, пагорби – наче ягнята.

5 Әй деңиз, сән немә болдуң, қачқили? Иордан дәрияси, йолуңдин янғили?

Що з тобою, море, що ти втікаєш, і з тобою, Йордане, що ти назад повертаєшся?

6 Тағлар қочқарлардәк, Дөңләр қозилардәк ойнақлиғили?

Що це ви, гори, скакаєте, як барани, і ви, пагорби, – немов ягнята?

7 И йәр йүзи, Рәбниң җамалидин, Яқупниң Худасиниң җамалидин тәврән;

Тремти, земле, перед Володарем, перед Богом Якова,

8 У қорам ташни көлчәккә, Чақмақ тешини мол булақ сулириға айландуриду.

Який перетворює скелю на водойму, кремінь – на джерело води.