Зәбур 112

1 Һәмдусана! Пәрвәрдигардин әйминидиған, Униң әмирлирини зор хурсәнлик дәп билидиған адәм бәхитликтур!

Алілу́я!

2 Униң нәсли зиминда туруп күч-қудрәтлик болиду; Дурусларниң дәври бәхитлик болиду.

Буде си́льним насі́ння його на землі, буде поблагосло́влений рід безневи́нних!

3 Униң өйидә дөләт һәм байлиқлар болиду; Һәққанийлиғи мәңгүгә туриду.

Багатство й достаток у домі його, а правда його пробува́є навіки!

4 Қараңғулуқта турған дурус адәмгә нур пәйда болиду; У шәпқәтлик, рәһимдил һәм һәққанийдур.

Світло схо́дить у те́мряві для справедливих, — Він ласка́вий, і милости́вий, і праведний!

5 Хәйрхаһ, өтнә берип туридиған адәмниң бәхити болиду; У өз ишлирини адиллиқ билән жүргүзиду.

Добрий муж милости́вий та позичає, уде́ржує справи свої справедливістю,

6 Бәрһәқ, у әбәдий тәвритилмәйду; Һәққаний адәм мәңгүгә әслиниду.

і наві́ки він не захита́ється, — у вічній па́м'яті праведний бу́де!

7 У шум хәвәрдин қорқмайду; Униң көңли тоқ һалда, Пәрвәрдигарға таянған.

Не боїться він зві́стки лихої, його серце міцне́, наді́ю складає на Господа!

8 Дили мәһкәм қилинған, у қорқмайду; Ахирида у рәқиплириниң мәғлубийитини көриду.

Умі́цнене серце його не боїться, бо він бачить нещастя поміж ворога́ми своїми!

9 У өзиниңкини мәртләрчә тарқатқан, Йоқсулларға бериду; Униң һәққанийлиғи мәңгүгә туриду; Униң мүңгүзи иззәт-шөһрәт билән көтирилиду.

Він щедро убогим дає, його правда наві́ки стоїть, його ріг підіймається в славі!

10 Рәзил адәм буни көрүп чидимайду, Чишлирини ғуҗурлитиду, у ерип кетиду; Рәзилләрниң арзу-һәвиси йоқитилиду.

Це бачить безбожний та гні́вається, скрего́че зубами своїми та та́не. Бажа́ння безбожних загине!