Зәбур 111

1 Һәмдусана! Көңли дурусларниң мәшрипидә, Һәм җамаәттә туруп, Пәрвәрдигарға пүтүн қәлбим билән тәшәккүр ейтимән.

Алілу́я!

2 Пәрвәрдигарниң ясиғанлири улуқдур; Булардин хурсән болғанлар издинип уларни сүрүштүрмәктә.

Великі Господні діла́, — вони пожада́ні для всіх, хто їх любить!

3 Униң әҗри шәрәп вә һәйвәттур, Униң һәққанийлиғи мәңгүгә туриду.

Його діло — краса́ та вели́чність, а правда Його пробува́є навіки!

4 У Өз мөҗизилирини яд әткүзиду; Пәрвәрдигар муһәббәтлик һәм рәһимдилликтур.

Він па́м'ятку чудам Своїм учинив, — милости́вий та щедрий Госпо́дь!

5 У Өзидин әйминидиғанларни аш билән тәминләйду; Өз әһдисини һемишә яд етиду.

Пожи́ву дає Він для тих, хто боїться Його, заповіта Свого пам'ятає пові́к!

6 У әмәллиридики қудритини Өз хәлқигә көрситип, Башқа әлләрниң мирас-зиминини уларға тәқдим қилди.

Силу чи́нів Своїх об'явив Він наро́дові Своє́му, щоб спа́дщину наро́дів їм дати.

7 Униң қоли қилғанлири һәқиқәт-садақәт вә адиллиқтур; Униң барлиқ көрсәтмилири ишәшликтур.

Діла́ рук Його — правда та право, всі нака́зи Його справедли́ві, —

8 Булар әбәдил-әбәткичә инавәтликтур; Һәқиқәттә һәм дуруслуқта чиқирилғандур.

вони крі́пкі на вічні віки́, вони зро́блені вірністю і правотою!

9 У Өз хәлқигә ниҗатлиқ әвәтти; Өз әһдисини әмир қилип мәңгүгә бекитти; Муқәддәс һәм сүрлүктур Униң нами.

Послав Він Своєму наро́дові визво́лення, заповіта Свого поставив наві́ки, святе та грізне́ Його Йме́ння!

10 Пәрвәрдигардин қорқуш даналиқниң башлинишидур; Униң һөкүмлирини тутқанларниң һәммиси йорутулған адәмләрдур; Униң мәдһийиси мәңгү туриду.

Поча́ток премудрости — страх перед Господом, — добрий розум у тих, хто вико́нує це, Його слава навіки стоїть!