Зәбур 107
1 Аһ, Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтиңлар! Чүнки У меһривандур, әбәдийдур Униң меһир-муһәббити!
Славте Господа, бо Він добрий, бо милість Його навіки!
2 Пәрвәрдигар яв қолидин қутқузғанлар, У һәмҗәмәт болуп қутқузған хәлқи буни давамлиқ баян қилсун —
Нехай скажуть це викуплені Господом, ті, кого Він визволив від руки ворога
3 Йәни У шәриқ билән ғәриптин, шимал билән җәнуптин, Һәр қайси жутлардин жиғивелинғанлар буни ейтсун!
й зібрав із різних земель – зі сходу, заходу, з півночі й від моря.
4 Улар чөл-баяванни кезип пинһан йолда адашти, Адәм маканлашқан һеч бир шәһәрни тапалмастин.
Вони блукали в пустелі, дорогою в дикій землі, не знаходили [там] ні міста, ні поселення.
5 Ач һәмдә уссуз болуп, Җени чиқай дәп қалди.
Були голодні й спраглі, виснажилися в них душі їхні.
6 Андин Пәрвәрдигарға пәряд қилди, У уларни мушәққәтлиридин азат қилди.
Тоді заволали вони до Господа у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань.
7 Маканлашқидәк шәһәргә йәткичә, У уларни түз йолда башлиди.
І повів їх шляхом прямим, щоб привести у місто, де будуть вони мешкати.
8 Улар Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтсун! Униң өзгәрмәс муһәббити үчүн, Инсан балилириға көрсәткән мөҗизилири үчүн!
Нехай славлять Господа за милість Його й чудеса Його для синів людських,
9 Чүнки У чаңқиған көңүлни қандурди, Ач қалған җанни есил немәтләр билән толдурди.
бо задовольнив Він душу спраглу й душу голодну наситив добром.
10 Зүлмәттә, өлүм көләңгисидә яшиғанлар, Төмүр кишән селинип, азап чәккәнләрни болса,
Вони сиділи в темряві й тіні смерті, закуті гнітом і залізом,
11 (Чүнки улар Тәңриниң әмирлиригә қаршилиқ қилди, Һәммидин Алий Болғучиниң несиһәтини кәмситти)
за те, що повстали проти слів Бога й знехтували порадою Всевишнього.
12 — У уларни җапа-мушәққәт тартқузуп кәмтәр қилди, Улар путлишип жиқилди, уларға ярдәмгә бирисиму йоқ еди.
Він упокорив серця їхні працею тяжкою, вони спіткнулися, і ніхто не допомагав.
13 Андин Пәрвәрдигарға йелинип пәряд қилди, У уларни мушәққәтлиридин азат қилди.
Тоді заволали вони до Господа у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань.
14 Уларни зулмәт һәм өлүм сайисидин чиқирип, Уларниң зәнҗир-асарәтлирини сундуруп ташлиди.
І вивів їх із темряви й тіні смерті, і розірвав їхні кайдани.
15 Улар Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтсун! Униң өзгәрмәс муһәббити үчүн, Инсан балилириға көрсәткән мөҗизилири үчүн!
Нехай славлять Господа за милість Його й чудеса Його для синів людських,
16 Мана У мис дәрвазиларни парә-парә қилип, Төмүр тақақларни кесип ташлиди.
бо зламав Він двері бронзові й розбив засуви залізні.
17 Һамақәтләр өз итаәтсизлик йоллиридин, Қәбиһликлиридин азапларға учрайду;
Нерозумні, через шлях беззаконь і гріхів своїх вони були пригнічені.
18 Көңлидә һәр хил озуқ-түлүктин бизар болуп, Өлүм дәрвазилириға йеқинлишиду.
Будь-яка їжа стала гидкою душам їхнім, і підступили вони до воріт смерті.
19 Андин Пәрвәрдигарға йелинип пәряд қилиду, У уларни мушәққәтлиридин азат қилиду.
Тоді заволали вони до Господа у своїй скорботі, і Він врятував їх від їхніх страждань.
20 У сөз-каламини әвәтип, уларни сақайтиду, Уларни заваллиқлиридин қутқузиду.
Послав Своє слово й зцілив їх, і визволив їх від погибелі.
21 Улар Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтсун! Униң өзгәрмәс муһәббити үчүн, Адәм балилириға көрсәткән мөҗизилири үчүн!
Нехай дякують Господеві за милість Його й чудеса Його для синів людських,
22 Қурбанлиқ сүпитидә тәшәккүрләр ейтсун, Униң қилғанлирини тәнтәнилик нахшилар билән баян қилсун!
і нехай приносять жертви подяки й сповіщають про діяння Його з вигуками радості.
23 Кемиләрдә деңизға чүшүп қатниғучилар, Улуқ суларда тирикчилик қилғучилар,
Ті, хто виходить у море на кораблях, промишляють у великих водах,
24 Булар Пәрвәрдигарниң ишлириға гувачидур, Чоңқур океанда көрсәткән карамәтләрни көргүчидур.
бачили діяння Господа й чудеса Його в глибині.
25 Чүнки У бир сөз биләнла шиддәтлик шамални чиқирип, Долқунлирини өркәшлитиду;
Він сказав – і піднявся вітер штормовий, здійняв високо хвилі.
26 Кемичиләр асман-пәләк өрләйду, Суларниң тәһтилиригә чүшиду, Дәһшәттин уларниң җени ерип кетиду.
Вони підняли [кораблі] до небес і скинули в безодню – душа моряків розтала через те лихо.
27 Улар мәс адәмдәк әләң-сәләң ирғаңлайду, Һәр қандақ әқил-чариси түгәйду;
Кружляють, хитаються вони, немов п’яні, і вся мудрість їхня щезла.
28 Андин Пәрвәрдигарға йелинип пәряд қилиду, У уларни мушәққәтлиридин азат қилиду.
Тоді заволали до Господа у своїй скорботі, і Він визволив їх від їхніх страждань.
29 У боранни тиничлитиду, Су долқунлириму җим болиду.
Він перетворив вітер штормовий на тишу, і замовкли морські хвилі.
30 Шуниң билән улар течлиғидин шатлиниду; У уларни тәшна болған арамгаһиға йетәкләп бариду.
Тоді [моряки] зраділи, що стихли [хвилі], і Він привів їх до бажаної пристані.
31 Улар Пәрвәрдигарға тәшәккүр ейтсун! Униң өзгәрмәс муһәббити үчүн, Инсан балилириға көрсәткән мөҗизилири үчүн!
Нехай славлять Господа за милість Його й чудеса Його для синів людських.
32 Улар хәлиқниң җамаитидиму Уни улуқлисун, Ақсақаллар мәҗлисидә Уни мәдһийилисун.
Нехай величають Його в зібранні народу й на засіданні старійшин нехай прославляють Його.
33 У дәрияларни чөлгә, Булақларни қақаслиққа айландуриду.
Він перетворює ріки на пустелю й джерела води – на спраглу землю,
34 Аһалисиниң яманлиғи түпәйлидин, Һосуллуқ йәрни шорлуқ қилиду.
землю родючу – на солончак за злі вчинки тих, хто живе на ній.
35 У йәнә чөл-баяванни көлгә, Чаңқақ йәрни булақларға айландуриду;
Він перетворює пустелю на болотистий став і землю висохлу – на джерела води.
36 Ачларни шу йәргә җайлаштуруп, Улар олтирақлашқан бир шәһәрни бәрпа қилиду;
І поселяє там голодних, і вони будують місто для мешкання,
37 Улар етизларни һайдап-терип, үзүмзарларни бәрпа қилиду; Булар һосул-мәһсулатни мол бериду.
засівають поля й насаджують виноградники, що приносять рясний врожай.
38 У уларға бәрикәт бериду, Шуниң билән уларниң сани хеләла ешип бариду, У уларниң мал-варанлирини һеч азайтмайду.
Він благословляє їх, і вони розмножуються вельми, і худоба в них не убуває.
39 Улар йәнә җәбир-зулум, бала-қаза һәм дәрд-әләмгә йолуғуп, Сани азийип, пүкүлиду.
Та коли зменшуються числом і поникають вони через утиск, лихо й журбу,
40 У есилзадиләр үстигә кәмситишлирини төкиду, Йолсиз дәшт-сәһрада уларни сәргәрдан қилиду;
Він виливає презирство на шляхетних [мужів], і блукають вони в пустелі, де немає дороги.
41 Лекин мискин адәмни җәбир-зулумдин жуқури көтирип сақлайду, Униң аилә-тавабатини қой падисидәк көп қилиду.
А бідного Він підіймає із приниження і родину його робить численною, як отара овець.
42 Буни көңли дуруслар көрүп шатлиниду; Пасиқларниң ағзи етилиду.
Побачать це праведники й зрадіють, а кожен беззаконник стулить свої вуста.
43 Кимки дана болса, буларни байқисун, Пәрвәрдигарниң меһри-шәпқәтлирини чүшәнсун!
Хто мудрий, нехай збереже ці [слова] й зрозуміє милість Господа.
