Зәбур 1

1 Рәзилләрниң гепи бойичә маңмайдиған, Гунакарларниң йолида турмайдиған, Мәсқирә қилғучиниң орнида олтармайдиған адәм бәхит тапур!

Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сиді́нні злорі́ків,

2 Униң хурсәнлиги пәқәт Пәрвәрдигарниң тәврат-қанунидилидур; У Пәрвәрдигарниң қанунини кечә-күндүз сеғинип ойлайду.

та в Зако́ні Господнім його насоло́да, і про Зако́н Його вдень та вночі він роздумує!

3 У худди ериқ бойиға тикилгән, Өз пәслидә мевисини беридиған, Йопурмақлири солашмайдиған дәрәқтәктур; У немила қилса ронақ тапиду.

І він буде, як дерево, над во́дним потоком поса́джене, що ро́дить свій плід своєдчасно, і що листя не в'яне його, — і все́, що він чинить, — щасти́ться йому́!

4 Рәзил адәмләр болса ундақ болмас; Улар худди шамал учуривәткән тозандәктур.

Не так ті безбожні, — вони як полова, що вітер її розвіває!

5 Шуниң үчүн рәзилләр сорақ күнидә тик туралмайду, Гунакарлар һәққанийларниң җамаитидә һеч бешини көтирип туралмайду.

Ось тому́ то не всто́ять безбожні на су́ді, ані грішники у зборі праведних, —

6 Чүнки Пәрвәрдигар һәққанийларниң йолини көңлигә пүккән; Рәзилләрниң йоли болса йоқилиду.

дорогу бо праведних знає Госпо́дь, а дорога безбожних загине!