Пәнд-несиһәтләр 9
1 Даналиқ өзигә бир өй селип, Униң йәттә түврүгини орнатти.
Мудрість свій дім збудувала, сім стовпі́в своїх ви́тесала.
2 У маллирини союп, Есил шараплирини арилаштуруп тәйярлап, Зияпәт дәстихинини яйди;
Зарізала те, що було на зарі́з, змішала вино своє, і трапе́зу свою пригото́вила.
3 Дедәклирини [меһман чақиришқа] әвәтти, Өзи шәһәрниң әң егиз җайлирида туруп:
Дівчат своїх вислала, і кличе вона на висо́тах міськи́х:
4 «И саддилар, бу йәргә келиңлар, — дәп чақириватиду; Наданларға:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, говорить йому:
5 Қени, нанлиримдин еғиз тегип, Мән арилаштуруп тәйярлиған шараплардин ичиңлар;
„Ходіть, споживайте із хліба мого́, та пийте з вина, що його́ я змішала!
6 Наданлар қатаридин чиқип, һаятқа еришиңлар, Йоруқлуқ йолида меңиңлар», — дәватиду.
Покиньте глупо́ту — і будете жити, і ходіте дорогою розуму!“
7 Һакавурларға тәнбиһ бәргүчи аһанәткә учрайду, Қәбиһләрни әйиплигүчи өзигә дағ кәлтүриду.
Хто карта́є насмішника, той собі га́ньбу бере, хто ж безбожникові виговорює, сором собі набуває.
8 Һакавурларни әйиплимә, чүнки у саңа өч болуп қалиду; Һалбуки, дана кишини әйиплисәң, у сени сөйиду.
Не доріка́й пересмі́шникові, щоб тебе не знена́видів він, ви́картай мудрого — й він покохає тебе.
9 Дана адәмгә дәвәт қилсаң, әқли техиму толуқ болиду; Һәққаний адәмгә дурус йол көрсәтсәң, Билими техиму ашиду.
Дай мудрому — й він помудріє іще, навчи праведного — і прибі́льшить він мудрости!
10 Пәрвәрдигардин әйминиш даналиқниң башлинишидур, Муқәддәс болғучини тонуш йоруқлуқтур.
Страх Госпо́дній — початок премудрости, а пізна́ння Святого — це розум, —
11 Мән [даналиқ] сәндә болсам, күнлириңни узартимән, Өмрүңниң жиллири көпийәр.
бо мною помно́жаться дні твої, і додаду́ть тобі ро́ків життя.
12 Сәндә даналиқ болса, пайдини көридиған өзүңсән, Даналиқни мазақ қилсаң зиян тартидиғанму өзүңсән.
Якщо ти змудрів — то для себе змудрів, а як станеш насмі́шником, сам понесе́ш!
13 Надан хотун ағзи бисәрәмҗан, әқилсиздур, Һеч немә билмәстур.
Жінка безглу́зда крикли́ва, нерозумна, і нічого не знає!
14 У ишик алдида олтирип, Шәһәрниң әң егиз җайлирида орун елип,
Сідає вона на сидінні при вході до дому свого́, на висо́костях міста,
15 Удул өтүп кетиватқанларға:
щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю просту́є:
16 «Кимки садда болса, бу йәргә кәлсун!» — дәватиду, Вә әқилсизләрни:
„Хто бідний на розум, хай при́йде сюди, “а хто нерозумний, то каже йому́:
17 «Оғрилиқчә ичкән су татлиқ болиду, Оғрилап йегән нан тәмлик болиду!» — дәп чарқиватиду.
„Вода кра́дена — солодка, і приє́мний прихо́ваний хліб“.
